Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2021 року у справі №489/3904/19

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 489/3904/19

провадження № 61-9245св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (далі - ТДВ "СК "Віді-Страхування") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідача 237 018,01 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої виплатою страхового відшкодування потерпілому.

На обґрунтування позову посилалося на те, що 21 серпня 2018 року між ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді Мотор Імпортс" (далі - ТОВ "Віді Мотор Імпортс") укладений договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 12050, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

27 січня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля "Plymouth Acclaim", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до відомостей Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) інформація про забезпечення транспортного засобу "Plymouth Acclaim", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП відсутня.

06 лютого 2019 року у зв'язку із вказаною ДТП директор ТОВ "Віді Мотор Імпортс" ОСОБА_2 звернувся до ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування. 14 лютого 2019 року ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" на підставі страхового акта від 11 лютого 2019 року № 2961, відповідно до розрахунку від 06 лютого 2019 року № ВДиС-0005220, виплатило потерпілому страхове відшкодування у розмірі 233 981,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14 лютого 2019 року № 723.

15 березня 2019 року директор ТОВ "Віді Мотор Імпортс" ОСОБА_2 звернувся до ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" із заявою про доплату страхового відшкодування у зв'язку з вказаною ДТП. 25 березня 2019 року ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" на підставі страхового акта від 20 березня 2019 року № 3183, відповідно до розрахунків від 11 березня 2019 року № ВДиС-0010949 та від 14 березня 2019 року № ВДиС-0011845, виплатило потерпілому страхове відшкодування у розмірі 3 036,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25 березня 2019 року № 1268.

Надалі позивач на адресу відповідача направив вимогу від 11 травня 2019 року за вихідним номером № 15/04/8.10/133-19 про відшкодування у регресному порядку шкоди, завданої внаслідок виплати потерпілому страхового відшкодування, проте станом на дату звернення до суду із цим позовом вимогу відповідач не виконав.

З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача 237 018,01 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої виплатою страхового відшкодування потерпілому.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2021 року позов ТДВ "СК "Віді-Страхування" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ "СК "Віді-Страхування" у рахунок відшкодування шкоди, завданої виплатою страхового відшкодування потерпілому, 237 018,01 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, провадження у цій справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у відрядженні для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення операцій Об'єднаних сил (далі - ООС) та зобов'язано ОСОБА_1 повідомити Миколаївський апеляційний суд про настання підстав для поновлення провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач знаходиться у відрядженні для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС до цього часу та безпосередньо бере участь у складі сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, що відповідно до змісту пункту 2 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для зупинення провадження у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2021 року ТДВ "СК "Віді-Страхування" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилалося на те, що до клопотання про зупинення провадження у справі не долучено доказів на підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Стаття 251 ЦПК України не передбачає такої підстави для зупинення провадження у справі, як перебування учасника справи у відрядженні для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС. Військова частина А1736 розташована у с. Михайлівка Миколаївської області, де проходить службу відповідач, що територіально наближено до місця знаходження Миколаївського апеляційного суду та не відноситься до зони АТО, а неможливість прибути у судове засідання мотивована виключно зацікавленістю відповідача у затягуванні розгляду справи. Заявник також посилається на порушення відповідачем порядку звернення до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, оскільки це клопотання не було скріплене електронним цифровим підписом, а копію клопотання не було направлено учасникам у справі. Відповідно до витягу з наказу про направлення ОСОБА_1 у відрядження для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС термін відрядження визначено як "до особливого розпорядження", що завідомо порушує право позивача на розгляд справи впродовж розумного строку, а продовження розгляду справи визначено залежно від волі відповідача.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права, зокрема пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 рокусправу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд вказав на те, що матеріали справи містять витяг з наказу військового комісара Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 11 травня 2021 року № 34 про направлення ОСОБА_1 у відрядження для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС (т.2, а. с. 45).

Також апеляційний суд зазначив, що відповідно до змісту договору про надання правничої допомоги встановлено певні обмеження про надання такої допомоги адвокатом Куратьовим Г. В., про що зроблено відповідні відмітки в ордері на надання правничої (правової) допомоги від 19 травня 2021 року. Відповідач наполягає на особистій участі в судовому засіданні для надання пояснень під час розгляду справи апеляційним судом (т.2, а. с.15).

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (рішення у справі "Pelissier and Sassi v. France" (Пелісьє та Сассі проти Франції), заява № 25444/94, та "Frydlender v. France" (Фрідлендер проти Франції), заява № 30979/96).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, зі змісту положень цієї норми випливає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали відповідач дійсно перебував у складі Збройних Сил України, що не оспорюється учасниками справи.

Матеріали справи містять витяг з наказу військового комісара Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 11 травня 2021 року № 34, у якому зазначено, що ОСОБА_1 вибув у відрядження у розпорядження командира військової частини А1736 (с.

Михайлівка) з 11 травня 2021 року до особливого розпорядження для виконання службових (бойових) завдань у районах ООС. Водночас зі змісту зазначеного документа не випливає, що військова частина А1736 переведена на воєнний стан чи залучена до проведення антитерористичної операції.

Отже, у справі відсутні докази на підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені змістом статті 251 ЦПК України, а чинною редакцією ЦПК України не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі, як виконання службових (бойових) завдань у районах ООС.

Апеляційний суд не вказав жодної з підстав, передбачених ЦПК України, для зупинення провадження у справі та зупинив провадження у справі всупереч принципу ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розумних строків розгляду справи.

Верховний Суд виходить із вимог пункту 10 частини 3 статті 2 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, а зупинення провадження у справі порушує принцип ефективності судового процесу, направлене на затягування розгляду справи.

Отже, зупинення провадження у справі не відповідає вимогам статті 251 ЦПК України, а висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі є передчасним.

З урахуванням наведеного ухвала Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко