Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №237/958/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 237/958/17

провадження № 61-34727св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Кішкіної І.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку 55 000 грн.

До суду подано Мирову угоду, яка підписана позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 15 березня

2017 року у складі судді Ліпчанського С. М. визнано мирову угоду на таких умовах:

ОСОБА_3 має у приватній власності земельну ділянку загальною площею 12,18га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ДП № 71; п. № 457 Октябрської сільської ради, яка належить мені згідно державного акту на право приватної власності на землю від 10 травня 2001 року, виданого на підставі рішення Октябрської сільської ради народних депутатів від 06 березня 2001 року, яку пропонує передати у приватну власність ОСОБА_1 в рахунок повернення боргу.

ОСОБА_1 дає згоду на отримання в приватну власність земельної ділянки загальною площею 12,18 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ДП № 71;

п. № 457 Октябрської сільської ради, яка належить ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 10 травня 2001 року, виданого на підставі рішення Октябрської сільської ради народних депутатів від 06 березня 2001 року.

Сторони домовились про визнання права приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 12,18 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ДП № 71;

п. № 457 Октябрської сільської ради, згідно державного акту на право приватної власності на землю від 10 травня 2001 року, виданого на підставі рішення Октябрської сільської ради народних депутатів від 06 березня

2001 року за ОСОБА_1

Сторони за цим позовом інших претензій один до одного не мають.

Сторони ствердили, що ця мирова угода не суперечить їхнім інтересам та не порушує їхніх прав.

У разі невиконання сторонами умов цієї мирової угоди, вона виконується примусово державним виконавцем.

Провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сторони у справі зробили спільну заяву, дійшли мирової угоди, яка не суперечить закону і не порушує прав інших осіб.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

ОСОБА_3 оскаржив ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами виникли правові відносини з приводу повернення грошових коштів отриманих на підставі договору займу. Однак місцевий суд визнав мирову угоду, укладену сторонами, та визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 12,18 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Апеляційний суд указав, що суд першої інстанції безпідставно застосував до даних правовідносин положення статті 16 ЦК України для обрання такого способу захисту, як визнання мирової угоди, та в обхід закону фактично визнав перехід права власності на предмет нерухомості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду залишилась та обставина, що апеляційна скарга за формою і змістом не відповідає вимогам процесуального закону та подана з порушенням процесуальних строків.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що розгляд справи апеляційним судом відбувся за відсутності заявника. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про ознайомлення з матеріалів справи та не враховано тимчасову непрацездатність заявника, що унеможливило її особисту участь в суді апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи письмових заперечень щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

З матеріалів справи слідує, що у березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу.

До суду подано Мирову угоду, яка підписана позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 15 березня

2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання мирової угоди та визнано мирову угоду, укладену сторонами та закрито провадження у справі.

Частиною 1 статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Тобто, це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов'язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу.

Відповідно до частини 5 статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, апеляційний суд, врахувавши положення частини 5 статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали міського суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки предметом позову є стягнення позики, а мирова угода стосується майна набуття позивачем у власність земельної ділянки загальною площею 12,18 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто її умови не пов'язані зі спірними правовідносинами, тобто заперечать закону.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом апеляційної інстанції правильно застосовані.

Посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_3 були порушені строки подання апеляційної скарга на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі питання строку було предметом дослідження судом і висновок суду з цього питання узгоджується з положеннями частини 2 статті 294 ЦПК України в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії.

Посилання заявника у касаційній скарзі на обмеження апеляційним судом його процесуальних прав у зв'язку із відхиленням клопотання його представника про відкладення розгляду справи є безпідставним та таким, що не узгоджується із вимогами цивільного процесуального законодавства.

Частиною 1 статті 305 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) встановлено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд апеляційним судом справи, призначений на 13 вересня 2017 року о 15:00 год в судове засідання в режимі відеоконференції. 11 вересня 2017 року представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи у відсутності сторони належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи не суперечив нормі статті 305 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська