Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 752/14789/23

провадження № 61-14854св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк Ірина Валеріївна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк Ірина Валеріївна, про визнання недійсними договорів дарування. Позивач просив: визнати недійсним договір дарування житлового будинку, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трейтяк І. В. за реєстровим номером 1330; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трейтяк І. В. за реєстровим номером 1329.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк І. В., про визнання недійсними договорів дарування залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 18 900 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року та 26 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_3 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_3 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк І. В., про визнання недійсними договорів дарування.

Ухвала суду мотивована тим, що спір між сторонами не відноситься до категорії малозначних у розумінні частини шостої статті 19 ЦПК України, чи тих, що виникли з трудових відносин, а відтак правом на подання апеляційної скарги від імені Фейгельмана Й. М. наділений виключно адвокат у разі надання суду підтвердження наявності відповідних повноважень. Доказів того, що ОСОБА_3 , яка подала від імені позивача апеляційні скарги на судові рішення, є адвокатом, матеріали справи не містять. Оскільки у ОСОБА_3 відсутні повноваження на підписання та подання від імені позивача ОСОБА_1 апеляційних скарг апеляційне провадження підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою, що апеляційні скарги були подані та підписаними як позивачем, так і його дружиною ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю. Суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційними скаргами позивача, а потім закривши апеляційне провадження, допустив надмірний формалізм, порушив принцип доступу до правосуддя, права на справедливий судовий захист.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2024 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду - без змін, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що позивач не обґрунтував в чому полягала очевидна невідповідність оскарженої ухвали вимогам процесуального законодавства, не навів достатнього обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції положень статті 58 ЦПК України, оскільки здійснення представництва за нотаріально посвідченою довіреністю можливе виключно у трудових спорах та малозначних справах. Позивач не навів достатнього обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції положень статті 362 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції має право та обов`язок на будь-якій стадії апеляційного провадження перевірити дотримання процесуальних вимог щодо форми та змісту апеляційної скарги, повноважень особи на її підписання. Позивач послався на правові висновки Верховного Суду у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, що мають місце у справі, яка переглядається. Вважає, що судом апеляційної інстанції не було порушено право позивача на доступ до суду, як і не було застосовано критерію «надмірного формалізму», оскільки відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може піддаватись обмеженню, в тому числі, і щодо прийнятності таких скарг.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року відмовлено.

У січні 2025 року матеріали цивільної справи № 752/14789/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року у задоволення клопотання ОСОБА_2 , яке підписане представником ОСОБА_4 , про проведення судового засідання з викликом сторін відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Щодо ухвали апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (частина третя, пункт перший частини четвертої статті 356 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 березня 2024 року у справі № 907/643/21, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:

«кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Велика Палата Верховного Суду також прийняла до уваги, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції».

У справі, що переглядається:

рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення;

у травні 2024 року ОСОБА_3 від імені позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності подала апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року;

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду додаток до апеляційної скарги, підписаний власним підписом, в якому просив задовольнити апеляційну скаргу (т. 1, а. с. 212-213). Тобто апеляційна скарга на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року подана ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

апеляційний суд при закритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року залишив поза увагою, що апеляційна скарга на вказане судове рішення була поданав тому числі, особисто позивачем ОСОБА_1 , помилково закрив апеляційне провадження в частині апеляційної скарги, яка підписана ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року. Доводи касаційної скарги в частині посилання скаржника на необґрунтоване застосування апеляційним судом положень пункті 2 частини першої статті 362 ЦПК України та закриття апеляційного провадження з цієї підстави, є обґрунтованими. Тому ухвала апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду в частині її підписання ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направлення справи в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції; щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою в частині підписання ОСОБА_3 слід залишити без змін.

Щодо ухвали апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на додаткове рішення суду

Згідно підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно адвокатами.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).

У пункті 2 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

У справі, що переглядається:

21 травня 2024 року Голосіївським районним судом міста Києва ухвалене додаткове рішення;

у червні 2024 року ОСОБА_3 від імені позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності подала до суду апеляційну скаргу на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року;

при закритті апеляційного провадження за апеляційною ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року, апеляційний суд вказав, що спір між сторонами не відноситься до категорії малозначних у розумінні частини шостої статті 19 ЦПК України, чи тих, що виникли з трудових відносин, а відтак правом на подання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 наділений виключно адвокат. Доказів, що ОСОБА_3 , яка подала від імені позивача апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, є адвокатом, матеріали справи не містять;

колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга на додаткове рішення підписана ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності в інтересах ОСОБА_1 , яка не є адвокатом. Доводи касаційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи. З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача, підписаної ОСОБА_3 , на додаткове рішення, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду, підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції частково постановлена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвала апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду в частині її підписання ОСОБА_1 слід скасувати, справу в цій частині передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, в іншій частині ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У грудні 2024 року ОСОБА_2 подав клопотання про закриття касаційного провадження за підписом представника ОСОБА_4 , в обґрунтування якого вказав, що: позивач не обґрунтував в чому полягала очевидна невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам процесуального законодавства; не навів достатнього обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції положень статті 58 ЦПК України; не наведено достатнього обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції положень статті 362 ЦПК України.

Оскільки колегія суддів зробила висновок про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача, то у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 406 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке подане представником ОСОБА_4 , про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року скасувати, справу в цій частині передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко