Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2018 року у справі №648/703/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

справа № 648/703/17

провадження № 61- 41669св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Четверта запорізька державна нотаріальна контора,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 19 березня 2018 року в складі судді Сокирко Л. М. та на постанову апеляційного суду Херсонської області від 10 липня 2018 року в складі колегії суддів Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3 і просили визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців після набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями якого за заповітом є позивачі.

Про факт смерті та наявність заповіту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не знали, оскільки останні роки життя спадкодавця не спілкувались з ним, про складення заповіту останній їм не повідомляв. Про смерть спадкодавця та заповіт вони дізнались з повідомлення Четвертої запорізької державної нотаріальної контори у лютому 2017 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 19 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачам було відомо про смерть спадкодавця та вони були обізнані про складення померлим заповіту на їхні імена, при цьому не довели поважності причин пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 10 липня 2018 року

апеляційні скарги позивачів задоволено, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 19 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 два місяці з дня ухвалення судового рішення.

Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знали про існування заповіту, складеного ОСОБА_4 на їх імя, й дізналися про це лише після отримання повідомлення нотаріуса.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31 липня 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Херсонської області від 10 липня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що позивачі знали про смерть ОСОБА_4 та про те, що він склав заповіт на їх імя, а тому пропустили встановлений законом строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини без поважних причин.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивачів на дану касаційну скаргу, в якому вони просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2008 року.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкова справа розпочата 21 березня 2016 року після звернення ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_4 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 93/2016 ОСОБА_4 09 вересня 2008 року склав заповіт, відповідно якого заповідав ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних частинах належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

07 грудня 2016 року Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою встановлено факт наявності заповіту, складеного ОСОБА_4 09 вересня 2008 року та в подальшому проведені дії по встановленню змісту заповіту та осіб, які зазначені у заповіті.

Після встановлення осіб спадкоємців за заповітом Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою 20 лютого 2017 року та 28 лютого 2017 року були направлені на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 листи з повідомленням про відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 та наявність заповіту зі встановленим строком для звернення з заявою про прийняття спадщини роз`яснено їх право на звернення до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_5 і ОСОБА_1 є подругами ОСОБА_4 та проживають в інших містах.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Спадкуванням відповідно до статті 1216 ЦК України є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування вимог позову позивачі вказували, що не знали про існування заповіту на їх користь до отримання повідомлення нотаріуса.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Установивши, що про існування заповіту позивачі дізналися після направлення їм нотаріусом повідомлення, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що наведені обставини є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду та не містить зазначення обставин і доказів про обізнаність позивачів про існування заповіту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Херсонської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук