Історія справи

Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 638/13008/18

провадження № 61-2607св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Бурлака І. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним, іпотечним та договором поруки.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт») задоволені, справу направлено для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 16 листопада 2018 року звернулася до Харківського апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху і встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та належно оформленої апеляційної скарги, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і позивачем не подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Крім того, апеляційна скарга не містила відомостей про третю особу, що передбачено статтею 356 ЦПК України, та до скарги не додано її копії з доданими документами відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2018 року.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що копію ухвали Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року отримано ОСОБА_1 07 грудня 2018 року та її представником 06 грудня 2018 року. Вимоги, викладені в ухвалі апеляційного суду, не виконані, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали не надано.

Апеляційний суд зробив висновок, що у зв`язку з тим, що вимоги апеляційного суду не виконані, позивач подала апеляційну скаргу із пропуском строку, який він не просив поновити, необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Заявник вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки апеляційну скаргу подано 15 листопада 2018 року, тобто відповідно до строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві ТОВ «ФК «Форінт» просило касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

За правилами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частинами другою та третьою статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що процесуальний перебіг оскарження ухвали суду першої інстанції починається з дня її проголошення, а якщо питання вирішено судом без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому, такий процесуальний строк може бути поновлений судом лише за клопотанням сторони, яка подала апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали суду першої інстанції. Верховний Суд наголошує, що такий процесуальний строк не поновлюється автоматично без подання відповідного клопотання заявника чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В оцінці наведених обставин Верховний Суд врахував, що ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2018 року, повний текст якої виготовлено цією ж датою, заявник отримав 15 листопада 2018 року, із апеляційною скаргою звернувся 16 листопада 2018 року, тобто на шістнадцятий день із дня складання повного тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, а тому, маючи намір оскаржити ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, мав подати обґрунтоване клопотання про поновлення такого строку з наведенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний суд, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам процесуального закону щодо форми і змісту, залишив скаргу без руху, надав строк для усунення недоліків у апеляційній скарзі та у зв`язку з неусуненням недоліків у зазначені апеляційним судом строки відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Верховним Судом враховано, що копію ухвали Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року отримано ОСОБА_1 07 грудня 2018 року та її представником 06 грудня 2018 року. Вимоги ухвали апеляційного суду не виконані, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали не надано.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У § § 46, 47 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, § § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).

Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду у цій справі про те, що оскільки ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою із пропуском строку, однак не виконала вимоги суду апеляційної інстанції і не подала клопотання про їхнє поновлення, у суду були обґрунтовані підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

ЄСПЛ зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловік проти України» заява № 15123/03, § § 53, 55, ЄСПЛ,

від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» заяви, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не надала.

Верховний Суд наголошує на тому, що вчинення окремих процесуальних дій у цивільному процесі є можливим виключно з ініціативи учасника справи, при цьому суд формально позбавлений процесуальної можливості ініціювати вирішення такого процесуального питання.

Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко