Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2019 року у справі №755/3678/17

Постанова

Іменем України

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 755/3678/17

провадження № 61-15258св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Дмитро Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року в складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1, укладених 19 жовтня 2016 року та 16 грудня 2016 року недійсними та відновлення запису про право власності на квартиру за ОСОБА_1 (іпотекодавцем), поновлення запису про іпотеку та заборону відчуження на спірну квартиру.

Позов мотивований тим, що 16 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - АКБ "Правекс-Банк", банк) та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей на загальну суму 210
195,00 євро строком до 16 лютого 2010 року зі сплатою 15 % річних.

У забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 28 лютого 2007 року передала в іпотеку кредитору АКБ "Правекс-Банк" належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

26 вересня 2018 року договором про внесення змін і доповнень сторони змінили строк повернення кредиту - до 16 лютого 2014 року.

ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала.

Згідно з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 207 544,03 євро. Дане рішення не виконане, борг не сплачений.

З отриманих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом Юніною А. А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, яка перебуває в іпотеці банку, за яким власником спірної квартири стала ОСОБА_2.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 січня 2018 року спірна квартира відчужена на користь ОСОБА_3.

Договір між іпотекодавцем ОСОБА_1 і покупцем ОСОБА_2 є недійсним в силу закону.

Спірна квартира вибула із іпотеки незаконно, без волі та згоди іпотекодержателя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент укладення, посвідчення оскаржуваних договорів купівлі-продажу згідно відомостей з реєстрів, інформаційних довідок з реєстрів, спірна квартира в іпотеці не перебувала, заборон на відчуження спірної квартири не було.

Повідомлення приватного нотаріуса Буйвал Г. В. щодо несанкціонованого проникнення у її комп'ютер, та повідомлення поліції про реєстрацію повідомлення нотаріуса та внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань - не є належними та допустимими доказами щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири від 19 жовтня 2016 року та від 16 грудня 2016 року. Такі повідомлення носять лише інформативний характер. Даних про здійснення перевірок повідомлень, про розслідування, про встановлення факту незаконного доступу до комп'ютеру приватного нотаріуса Буйвал Г. В., про встановлення винних осіб, притягнення їх до відповідальності - суду не надано. Тому позов подано передчасно.

Позивач по справі не є стороною договорів купівлі-продажу квартири від 19 жовтня 2016 року та від 16 грудня 2016 року, не є власником спірної квартири.

16 лютого 2007 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № 486-002/07Ф про відкриття кредитної лінії, 28 лютого 2007 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та АКБ "Правекс-Банк" (іпотекодержатель) укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 485-002/07Ф. До вказаних договорів вносилися зміни та доповнення за № 485-002/07Ф.

Згідно з витягом з реєстру боржників, копії акту приймання-передачі ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до договорів про кредитну лінію та про іпотеку за № 486-011/07Р і даний номер не відповідає №№ 486-002/07Ф, 485-002/07Ф. Позивач не зареєстрований в реєстрі як іпотекодержатель спірної квартири.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року залишено без зміни.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, оцінивши докази, надані сторонами в їх сукупності та взаємному зв'язку дійшов правильного висновку, що повідомлення приватного нотаріуса Буйвал Г. В. щодо несанкціонованого доступу до її комп'ютеру, повідомлення поліції про реєстрацію повідомлення нотаріуса та внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань - не є належними та допустимими доказами позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири від 19 жовтня 2016 року та від 16 грудня 2016 року, даних про здійснення перевірок повідомлень, про розслідування, про встановлення факту незаконного доступу до комп'ютеру приватного нотаріуса Буйвал Г. В., про встановлення винних осіб, притягнення їх до відповідальності суду не надано.

Безпідставними є доводами апеляційної скарги, що ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до отриманих ними договорів про кредитну лінію та про іпотеку за № 486-011/07Р і даний номер не відповідає № 486-002/07Ф, 485-002/07Ф, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, саме такі договори вказані у договорі купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами від 31 травня 2017 року №1, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - ПАТ
КБ "Правекс-Банк ") (правонаступник АКБ "Правекс-Банк"), який було надано суду як підставу для заміни сторони у справі.

До апеляційної скарги позивачем надано копію договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ПАТ КБ "Правекс-Банк" 10 серпня 2017 року, відповідно до якого ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 № 485-002/07Ф.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта пояснив, що право вимоги до ОСОБА_1 по договору іпотеки від 28 лютого 2007 року № 485-002/07Ф ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" не передавалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 серпня 2019 рокуТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішеннята ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не взято до уваги інформацію приватного нотаріуса Буйвал Г. В. щодо несанкціонованого доступу до її комп'ютеру, внаслідок чого були скасовані записи про іпотеку спірної квартири.

Оскільки квартира перебувала в іпотеці, що не була припинена, на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, то такі договори є недійсними, оскільки вчинені з порушенням закону.

У судовому засіданні ОСОБА_3 не змогла відповісти на питання про ціну придбаної квартири, яку вона сплатила ОСОБА_2, а також не надала суду договір купівлі-продажу спірної квартири.

Отже, має місце недобросовісність іпотекодавця та подальших власників майна, яким було первісно забезпечено кредитне зобов'язання.

Нормативно встановлених підстав для припинення іпотеки у даній справі немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

16 лютого 2007 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № 486-002/07Ф про відкриття кредитної лінії, термін дії до 16 лютого 2010 року.

28 лютого 2007 року між ОСОБА_1 і АКБ "Правекс-Банк" укладено договір іпотеки № 485-002/07Ф, відповідно до умов якого ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов'язань перед АКБ "Правекс-Банк" за договором про відкриття кредитної лінії від 16 лютого 2007 року №485-002/07Ф та можливих змін і доповнень до нього, передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

До договору про відкриття кредитної лінії від 18 лютого 2007 року №485-002/007Ф укладалися договори про внесення змін, доповнень від 28 лютого 2007 року (про збільшення процентної ставки), від 26 вересня 2008 року (нова редакція, строк до 16 лютого 2014 року) від 06 січня 2012 року.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року позов ПАТ КБ "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором від 16 лютого 2007 року №485-002/07Ф у сумі 207 544,03 євро та 3 654,00 грн судового збору.

31 травня 2017 року між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ПАТ КБ "Правекс-Банк" (правонаступник АКБ "Правекс-Банк") укладено договір купівлі-продажу права вимог, зокрема, за договором про відкриття кредитної лінії №485-002/07Ф від 16 лютого 2007 року.

Згідно з витягу з Реєстру боржників, копії Акту приймання-передачі, ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до отриманих ними договорів про кредитну лінію та про іпотеку за номерами 486-011/07Р.

Приватний нотаріус Буйвал Г. В. надала до суду першої інстанції відомості щодо несанкціонованого проникнення у її комп'ютер в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме: повідомлення, адресовані Головному територіальному управлінню юстиції у Сумській області, Сумській філії Держаного підприємства "Національні інформаційні системи", Шосткинському міському відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Нотаріальній Палаті України щодо несанкціонованого проникнення в її комп'ютер 17,18 жовтня 2016 року, 17 листопада 2016 року та були вчинені від її імені відповідні дії, серед яких: зняття арештів, припинення заборон, припинення договору іпотеки та інше. У цих повідомленнях зазначено одну особу, щодо якої вчинено дію - ОСОБА_4, по іншим діям вказані реєстраційні номери заяв: 19068177,~organization0~,19090698,19090744,19561553,19561593,~organization2~,19561653,19561676,19561699,19561731,19561754.

Відповіддю Шосткинського Головного управління Національної поліції в Сумській області від 01 грудня 2016 року на зазначене звернення приватному нотаріусу Буйвал Г. В. повідомлено, що в діях невстановленої особи вбачаються ознаки кримінального правопорушення, а тому матеріали перевірки ЖЕО за № 9934 від 25 листопада 2016 року долучені до матеріалів перевірки Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12066200110001697 від 02 грудня 2016 року.

19 жовтня 2016 року укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А. А. договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_5 - представник за довіреністю ОСОБА_1 продав вказану квартиру ОСОБА_1.

Згідно з відомостями з Державного реєстру іпотек станом на 22 листопада 2017 року запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек погашено 18 жовтня 2016 року.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон об'єктів нерухомого майна станом на 22 листопада 2017 року запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено 18 жовтня 2016 року.

16 грудня 2016 року укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д. В. договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 і, відповідно до якого власником (покупцем) вказаної квартири стала ОСОБА_3.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, дата формування 16 грудня 2016 року (в день укладення та посвідчення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3), на час укладення зазначеного правочину заборон відчуження спірної квартири не було, в іпотеці квартира не перебувала.

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ПАТ КБ "Правекс-Банк" 10 серпня 2017 року, ТОВ
"ФК "Довіра та гарантія" набуло право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 № 485-002/07Ф.

Право вимоги до ОСОБА_1 по договору іпотеки від 28 лютого 2007 року № 485-002/07Ф ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" не передавалось.

Позивач не зареєстрований в реєстрі як іпотекодержатель спірної квартири.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права (пункт 1 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання договорів недійсними, поновлення запису про іпотеку та заборону відчуження на спірну квартиру.

Відповідно до частини 1 і 4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 215 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки з мотивів відчуження предмету іпотеки, незважаючи на заборону на відчуження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

У статті 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є кредитором ОСОБА_1, з якої судовим рішенням стягнуті грошові кошти на виконання кредитних зобов'язань, тому оспорюваний правочин порушує права та інтереси позивача як кредитора ОСОБА_1, а саме, майновий інтерес кредитора отримати відшкодування за рахунок майна боржника, яке було відчужене за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Доводи касаційної скарги про незаконність оскаржуваних судових рішень є безпідставними.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 12 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених наявних у справі доказів дійшли обґрунтованого висновку про недоведення наявності на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу заборони на відчуження спірної квартири.

Даючи оцінку доводам позивача про те, що доказом наявності зазначеної заборони на відчуження спірної квартири є інформація нотаріуса про несанкціоноване втручання у роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом вчинені від її імені дії, серед яких: зняття арештів, припинення заборон, припинення договору іпотеки та інше, суди попередніх інстанцій наведи належні мотиви їх відхилення.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов