Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2019 року у справі №385/1284/18

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 385/1284/18

провадження № 61-8355св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Бандурівська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року у складі судді: Панасюка І. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорова С. М., Кіселик С. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нальчик Кабардино-Балкарської Республіки РФ помер дядько позивача ОСОБА_3 і відкрилася спадщина, яка складається з двох земельних ділянок, розташованих на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом немає.

Позивач вказувала, що в строк, встановлений частиною 1 статті 1270 ЦК України ОСОБА_1 не реалізувала своє спадкове право, оскільки спадкодавець помер в іншій країні, для отримання свідоцтва про смерть вона витратила значний час, а тому без наявності свідоцтва про смерть не змогла вчасно звернутися до нотаріуса для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 просила визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті рідного дядька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на один місяць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала суду доказів які підтверджують існування непереборних труднощів для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки відсутність свідоцтва про смерть спадкодавця такими не є. Позивач мала можливість протягом всіх шести місяців строку написати заяву про прийняття спадщини та направити її в нотаріальну контору або до органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що чинне законодавство не пов'язує подання заяви про прийняття спадщини з необхідністю попереднього отримання свідоцтва про смерть спадкодавця. Тому слід зробити висновок висновку, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до уповноваженої особи.

Також апеляційний суд вважав за необхідне вказати на обставини, встановлені в ході апеляційного перегляду, наявність яких також виключає можливість задоволення позову. За доводами, викладеними в позові, ОСОБА_3 спадкоємців за законом не має. Водночас, згідно з поясненнями позивача в засіданні суду апеляційної інстанції, остання повідомила, що її дядько - спадкодавець за заповітом, мав дружину і сина, з якими в останні роки життя не спілкувався. І їй невідомо чи заявили вони про свої спадкові права, чи заведена спадкова справа.

Ця обставина стороною при зверненні до суду проігнорована, а відтак не надано доказів про відсутність інших спадкоємців. Тобто, не дотримано визначеної чинним законодавством процедури, необхідної для прийняття спадщини, а відтак немає гарантії не порушення прав та інтересів інших осіб. Водночас, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач пояснює причини пропуску строку на прийняття спадщини інші, ніж заявлені в позові, а саме, відсутністю інформації про наявність заповіту, посвідченого спадкодавцем на її користь. При цьому не надаються документи, які підтверджують родинність зв'язків зі спадкодавцем. На це акцентувала увагу сторона відповідача в своїх запереченнях і у відзиві, вказуючи на недоведеність належності заповіту саме позивачу, відсутні достатні дані для ідентифікації особи та дійсності заповіту. ОСОБА_1 надала лише копію повторного свідоцтва про смерть, виданого 17 квітня 2018 року (а. с. 7) та копію заповіту. Докази у справі мають бути належними, допустимими, достатніми та достовірними, за ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником Волощуком В. В., на в якій просить оскаржені рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини, оскільки спадкодавець помер в іншій країні, для отримання свідоцтва про смерть вона витратила значний час. Без наявності даного документа не могла вчасно звернутися з заявою про прийняття спадщини. А також ОСОБА_1 не мала інформації про наявність заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 на користь - ОСОБА_1 Необізнаність спадкоємця про існування заповіту є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нальчик Кабардино-Балкарська Республіка Росія помер ОСОБА_3, який за доводами позивача, був її дядьком.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з права на дві земельні ділянки, що знаходяться на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області та які вказані у заповіті ОСОБА_3 від 25 листопада 2005 року складеного на ім'я ОСОБА_1

Апеляційний суд встановив, що за доводами, викладеними в позові, ОСОБА_3 спадкоємців за законом не має. Водночас, згідно з поясненнями позивача в засіданні суду апеляційної інстанції, вона повідомила, що її дядько мав дружину і сина, з якими в останні роки життя не спілкувався. І їй невідомо чи заявили вони про свої спадкові права, чи заведена спадкова справа. Ця обставина стороною при зверненні до суду проігнорована, а відтак не надано доказів про відсутність інших спадкоємців. Тобто, не дотримано визначеної чинним законодавством процедури, необхідної для прийняття спадщини, а відтак немає гарантії не порушення прав та інтересів інших осіб. Водночас, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач пояснює причини пропуску строку на прийняття спадщини інші, ніж заявлені в позові, а саме, відсутністю інформації про наявність заповіту, посвідченого спадкодавцем на її користь. При цьому не надаються документи, які підтверджують родинність зв'язків зі спадкодавцем. На це акцентувала увагу сторона відповідача в своїх запереченнях і у відзиві, вказуючи на недоведеність належності заповіту саме позивачу, відсутні достатні дані для ідентифікації особи та дійсності заповіту. ОСОБА_1 надала лише копію повторного свідоцтва про смерть, виданого 17 квітня 2018 року, та копію заповіту.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними".

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц зроблено висновок, що "за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини".

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков