ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 755/8202/17

провадження № 61-48038 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року в складі судді Астахової О. О. та на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року в складі колегії суддів Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , а також визначити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спосіб та порядок участі в спілкуванні та вихованні ОСОБА_5 шляхом встановлення часу зустрічей, а саме - третій тиждень кожного місяця з 17:00 год. п`ятниці до 18:00 год. неділі, а також чотири дні під час новорічних свят та два тижні влітку без присутності матері ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначають, що від шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_4 мають дочку, однак після розлучення мати перешкоджає батькові, дідові й бабі бачитися та спілкуватися з дитиною.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування з відповідною заявою, на підставі якої Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01 червня 2016 року № 291 визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_5 в формі спілкування з дитиною, а саме шляхом встановлення часу зустрічей, а саме - третій тиждень кожного місяця з 17:00 год. п`ятниці до 18:00 год. неділі, а також чотири дні під час новорічних свят та два тижні влітку без присутності матері ОСОБА_4

Указане розпорядження мати дитини не виконує.

Позивачі вважали, що жодних обставин, які б давали підстави вважати, що їх спілкування із дитиною спричинить шкоду малолітній дитині, немає, в зв`язку з чим просили задовольнити даний позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року позов задоволено, зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , визначено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спосіб та порядок участі в спілкуванні та вихованні ОСОБА_5 шляхом встановлення часу зустрічей, а саме - третій тиждень кожного місяця з 17:00 год. п`ятниці до 18:00 год. неділі, а також чотири дні під час новорічних свят та два тижні влітку без присутності матері ОСОБА_4

Суд першої інстанції виходив із того, що вказаний графік зустрічей батька, діда й баби з дитиною відповідає її якнайкращим інтересам, а також встановленому розпорядженням органу опіки й піклування порядку участі позивачів у спілкуванні й вихованні дитини. При цьому, запропонований відповідачем графік, який передбачає зустрічі в присутності матері лише раз на місяць, свідчить, що відповідач діє у власних інтересах, без урахування якнайкращих інтересів дитини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 грудня 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення та клопотання про зупинення їх дії до завершення розгляду даної касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Клопотання ОСОБА_4 задоволено, зупинено дію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права та дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Просила оскаржувані судові рішення в частині встановлення графіка спілкування з дитиною скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким визначити графік зустрічей позивачів з дітьми один раз на місяць у присутності ОСОБА_4 з урахуванням розкладу шкільних і спортивних занять дитини.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовної вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом у цій частині не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив позивачів на вказану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 22 грудня 2007 року до 06 травня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася дочка ОСОБА_5

На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на дочку ОСОБА_5 в розмірі 650 грн щомісячно.

Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 01 червня 2016 року № 290 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_4

Дитина проживає разом із матір`ю.

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01 червня 2016 року № 291 визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_5 в формі спілкування з дитиною кожного третього тижня місяця з 17:00 год. п`ятниці до 18:00 год. неділі, а також чотири дні під час новорічних свят та влітку два тижні на оздоровлення дитини без присутністі матері ОСОБА_6

ОСОБА_4 вказане розпорядження не виконує.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неприязних стосунків між сторонами справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя як право батьків на спілкування з дитиною.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Якщо той із батьків, із ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, в спілкуванні з дитиною та в її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні й мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 257 СК України встановлено право баби, діда, прабаби та прадіда на спілкування зі своїми внуками, правнуками та можливість брати участь у їх вихованні.

Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою та прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба та прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Правильним є висновок судів, що батьки не дійшли згоди щодо участі батька, діда й баби в спілкуванні з дитиною.

Згідно частини четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Обираючи спосібспілкування позивачів з дитиною згідно з запропонованим органом опіки та піклування порядку їх участі в спілкуванні з дочкою, суди врахували характер неприязних стосунків батьків, а також, що відсутність спілкування позивачів з дитиною, як і їх спілкування з нею в присутності матері, може завдати шкоди психоемоційному стану дівчинки.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази про те, що зміна встановленого судом першої інстанції графіка зустрічей позивачів з дитиною в умовах окремого проживання батьків, їх стосунків і з урахуванням психоемоційного стану дівчинки, відповідає якнайкращим інтересам дитини, а тому такі посилання не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Окрім того, доводи касаційної скарги вказують на те, що мати хоче змінити графік, шляхом зменшення кількості та тривалості зустрічей дитини з батьком, дідом і бабою, беручи, перш за все, до уваги свої інтереси, а не інтереси дітей.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року в частині позовної вимоги про встановлення порядку спілкування з дитиною залишити без змін.

Поновити дію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат