Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 454/1816/16

провадження № 61-27107св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство «Бурка В.В.»,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральна прокуратура України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Бурка В.В.» на рішення Сокальського районного суду Львівської області у складі судді Струс Т. В. від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шеремети Н. О., від 24 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року фермерське господарство «Бурка В.В.» (далі - ФГ «Бурка В.В.») звернулося до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 26 травня 2014 року представником фермерського господарства було направлено заяву про кримінальне правопорушення до Генеральної прокуратури України, предметом якої є дії колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, які ухвалили, на його думку, завідомо неправосудне судове рішення. Вказану заяву було перенаправлено до прокуратури Личаківського району м. Львова. У зв`язку з вказаними незаконними діями, він 14 травня 2016 року направив звернення про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у Генеральну прокуратуру України, яке було перенаправлено у прокуратуру Львівської області та Львівську місцеву прокуратуру № 1, звідки він отримав відповідь, що у наданій ним до Генеральної прокуратури України заяві відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Представник господарства вважав такі дії Генеральної прокуратури України протиправними й такими, що порушують його права і завдали моральної шкоди.

З урахуванням викладеного ФГ «Бурка В. В.» просило суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями прокуратури.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у задоволенні позову ФГ «Бурка В.В.» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, у чому саме полягає завдана йому моральна шкода. Крім того, невнесення слідчим, прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути оскаржено до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Однак цим правом позивач не скористався.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ФГ «Бурка В.В.», рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів визнання незаконними дій посадових осіб прокуратури при розгляді його заяви і звернення та завдання йому моральної шкоди. Тому відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди. Крім того, моральна шкода не може бути завдана та відшкодована юридичній особі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФГ «Бурка В.В.» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки доводам позовної заяви, не звернули уваги на незаконну бездіяльність прокуратури, яка виявилася у відсутності належного реагування на його заяву про злочин, вчинений суддями Львівського апеляційного господарського суду. Вказує, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставин справи та дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У січні 2018 року представник Генеральної прокуратури України подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Суди дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів своїх позовних вимог.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду, а ухвалою від 18 квітня 2019 року - призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 травня 2014 року представник ФГ «Бурка В.В.» звертався до Генеральної прокуратури України із заявою, в якій просив вирішити питання щодо відкриття кримінального провадження за статтею 375 КК України щодо колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, яка ухвалила, на його думку, завідомо неправосудне судове рішення.

Згідно з листом від 11 червня 2014 року, вказана заява Генеральною прокуратурою України була скерована для розгляду у прокуратуру Львівської області.

Прокуратурою Львівської області заяву представника ФГ «Бурка В.В.» було направлено для розгляду до прокуратури м. Львова, а звідти - до прокуратури Личаківського району м. Львова, що вбачається з листів від 16 червня 2014 року та від 20 червня 2014 року.

14 травня 2016 року позивачем було повторно направлено до Генеральної прокуратури України звернення, яке також було скеровано до прокуратури Львівської області та Львівської місцевої прокуратури для розгляду, що вбачається із звернення та листів від 09 травня 2016 року та від 06 червня 2016 року.

Листом від 06 червня 2016 року представнику ФГ «Бурка В. В.» - Бурці В. В. повідомлено, що прокуратурою Личаківського району міста Львова та Львівською місцевою прокуратурою розглянуті його аналогічні заява та звернення та повідомлено йому про відсутність підстав для внесення викладених ним відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідуваньу порядку, передбаченому статтею 214 КПК України.

Одночасно Бурці В. В. роз`яснено, що він має право оскаржити відповідь прокурору вищого рівня або до суду.

За вказані, на думку позивача, неправомірні дії Генеральної прокуратури України, ФГ «Бурка В. В.» вимагало стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.

При розгляді справи суди порушили вимоги закону щодо юрисдикції спору.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції 2004 року, чинній на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 чинного ЦПК України.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтями 1 12 ГПК України було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Стаття 4 ГПК України передбачає право юридичної особи на звернення до господарського суду.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Повноваження прокурора визначаються статтею 121 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру».

Спори, що виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц, (провадження № 14-60цс18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи у задоволенні позову ФГ «Бурка В. В.», суди не надали оцінки тому, що господарство заявило вимогу до Генеральної прокуратури України та держави Україна в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, завданої діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини другої статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400 402 409 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства « Бурка В.В .» задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом фермерського господарства « Бурка В.В. » до Генеральної прокуратури України та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта