Історія справи

Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-452/09

провадження № 61-23215св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Заводського відділу

Миколаївського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

стягувач -ОСОБА_2 ,

боржники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області, у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В.,

Лисенка П. П., Серебрякової Т. В., від 19 лютого 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Заводського районного суду

м. Миколаєва від 14 липня 2009 року та додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року зобов'язано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою житлового будинку АДРЕСА_1 , поновивши межі землекористування між ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 затвердженим розмірами та конфігурації відповідно до акту на право власності на земельну ділянку від 02 лютого 2006 року, що відповідає загальній площі 891 кв. м. Зобов'язано відповідачів виконати перенесення частини існуючої бокової межі землекористування між ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 Залізничного селища м. Миколаєва на ширину 1,51 м в сторону земельної ділянки НОМЕР_1 на відстань 27,36 м, а саме: від фасадної межі уверх по прямій лінії на відстань - 7,57 м; поворот до межі земельної ділянки № НОМЕР_1 на відстань - 1,51 м; уверх по прямій межі ділянки на відстань - 27,36 м; далі по існуючий лінії межі ділянки. За виконавчими листами, виданими на підставі судового рішення, державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження та вчинялись певні виконавчі дії. Зазначене судове рішення виконано частково. Заявник зазначала, що на межі земельних ділянок № НОМЕР_1 та НОМЕР_1 за вищевказаною адресою та частково (14 см) на земельній ділянці стягувача фактично розташована належна боржникам літня кухня. 17 червня 2017 року державним виконавцем повідомлено про демонтаж задньої торцевої частини зазначеної літньої кухні. На думку заявника, державний виконавець під час проведення виконавчих дій самовільно визначився із вказаним способом виконання рішення суду.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просила суд визнати незаконними дії державного виконавця Заводського відділу

Миколаївського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо самостійного визначення порядку виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва

від 14 липня 2009 року шляхом демонтажу належної їй на праві власності частини літньої кухні.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді

Павлової Ж. П., від 21 грудня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржники у добровільному порядку рішення суду не виконують, про що державним виконавцем складені відповідні акти та прийняті рішення про накладення грошових стягнень. Судом не встановлено, що під час проведення виконавчих дій з перенесення частини існуючої бокової межі землекористування між ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 за рахунок авансування стягувачем державний виконавець перевищив свої повноваження або самостійно визначився із порядком виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 лютого

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано. Визнано неправомірними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Запольського В. М. щодо виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2009 року та додаткового рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року шляхом демонтажу частини зовнішньої стіни приміщення літньої кухні літ. «В», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконання зазначених судових рішень полягало в усуненні перешкод у користуванні, поновленні межі, перенесенні частини існуючої бокової межі і не передбачало проведення робіт з демонтажу приміщень, зокрема літньої кухні. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок державного виконавця про виконання судового рішення без участі боржників шляхом демонтажу фасадної межі уверх за рахунок авансового внеску стягувача не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та змісту судового рішення, яке виконується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що згідно висновку експерта від 17 листопада 2015 року

№ 120-1344 для фактичного та повного виконання рішення суду (яке не виконується тривалий час) з перенесення частини існуючої бокової межі землекористування між земельними ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 необхідно виконати демонтаж частини задньої зовнішньої торцевої стіни літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_2 з надбудовою з витяжними стояками, розташованої на земельній ділянці позивача площею 16,8 кв. м. Таким чином, на думку заявника, державний виконавець діяв у відповідності до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) та не вчиняв дії по демонтажу частини зовнішньої стіни літньої кухні боржників, які судом апеляційної інстанції визнані неправомірними.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вважає, що дії державного виконавця, які спрямовані на демонтаж зовнішньої стіни літньої кухні, не відповідають змісту виконавчого документу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

11 червня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2009 року та додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва

від 28 вересня 2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою житлового будинку АДРЕСА_1 , поновивши межі землекористування між ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 шляхом поновлення межі землекористування між ділянками житлових будинків № НОМЕР_1 та НОМЕР_1 у Залізничному селищі м. Миколаєва затвердженим розмірами та конфігурації відповідно до акту на право власності на земельну ділянку

від 02 лютого 2006 року, що відповідає загальній площі 891 кв. м. Крім того, зобов'язано відповідачів виконати перенесення частини існуючої бокової межі землекористування між ділянками на ширину 1,51 м в сторону земельної ділянки НОМЕР_1 на відстань 27,36 м, а саме: від фасадної межі уверх по прямій лінії на відстань 7,57 м; поворот до межі земельної ділянки № НОМЕР_1 на відстань 1,51 м; вверх по прямій межі ділянки на відстань 27,36 м; далі по існуючий лінії межі ділянки (т. 1, а. с. 75-76, 105).

02 грудня 2009 року та 29 вересня 2009 року Заводським районним судом

м. Миколаєва видано виконавчі листи (т. 2, а. с. 6, 9, 13).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року у справі № 6/487/180/14 ОСОБА_2 поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-452/2009 до виконання.

16 травня 2014 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Миколаївській областівідкрито виконавчі провадження №№ 43322958, 43322536, 43322433, 43322619, 43322743. Боржникам запропоновано виконати судове рішення у строк до 23 травня 2014 року та попереджено про відповідальність за його невиконання (т. 2, а. с. 24-38).

За невиконання зазначених судових рішень постановами державного виконавця від 12 листопада 2014 року та 12 грудня 2014 року на боржників накладено штраф у розмірі 170 грн й 340 грн відповідно (т. 2, а. с. 98-107).

Актом державного виконавця від 20 березня 2015 року засвідчено невиконання боржниками рішення суду (т. 2, а. с. 108).

18 березня 2015 року стягувач ОСОБА_2 звернулась до державного виконавця із заявою про проведення виконавчих дій за рахунок її авансового внеску (т. 2, а. с. 114-115).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2015 року у справі № 487/5210/15-ц змінено спосіб та порядок виконання рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року (з додатковим рішенням), дозволено провести виконавчі дії без участі боржників за рахунок авансування витрат на проведення виконавчих дій стягувачем ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 85-86).

Постановою державного виконавця від 09 жовтня 2015 року призначено експерта - суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 для участі у виконавчому провадженні № 43322433.

Відповідно до експертного дослідження № 120-1344 від 17 листопада

2015 року для виконання рішення суду в повному обсязі, відновлення меж суміжного землекористування між ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 необхідно виконати демонтаж частини задньої торцевої зовнішньої стіни літньої кухні з надбудовою з витяжними стояками із азбестоцементних труб

площею 16,38 кв. м вартістю робіт 2 206 грн. Визначено перелік і вартість демонтажних робіт (т. 2, а. с. 132-133).

Для проведення необхідних робіт з перенесення частини існуючої бокової межі землекористування між ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 за рахунок авансування стягувачем проведення виконавчих дій, у відповідності до приписів статей 18, 20 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 09 листопада 2016 року для участі у виконавчому провадженні залучено відповідного спеціаліста - суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_8 .

Листом від 17 липня 2017 року старший державний виконавець Запольський В. М. повідомив ОСОБА_1 про те, що виконання виконавчого листа по справі № 2-452/2009, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва, буде проводитись без участі боржників шляхом демонтажу фасадної межі уверх за рахунок авансування виконавчих дій стягувачем ОСОБА_2 Вказаний лист був направлений державним виконавцем у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 20 червня 2017 року.

Встановлено, що виконавчі дії по виконанню вищезазначеного рішення суду відкладено.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, однією з гарантій забезпечення доступу до суду та ефективного захисту прав та інтересів сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Встановивши, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва

від 14 липня 2009 року та додаткове рішення Заводського районного суду

м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року протягом тривалого часу не виконуються, боржники у добровільному порядку рішення суду виконувати відмовляються, права стягувача, захищені судом, залишаються фактично непоновленими, врахувавши ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2015 року у справі № 487/5210/15-ц про зміну способу і порядку виконання судового рішення, висновок експерта № 120-1344 від 17 листопада 2015 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і спрямовані на примусове виконання судового рішення про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою й зобов'язання відповідачів виконати перенесення частини існуючої бокової межі землекористування між суміжними ділянками.

Апеляційний суд на вищезазначені вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2009 року та додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року боржників зобов'язано усунути перешкоди стягувачу у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, які боржники у добровільному порядку не виконують, а отже порушення прав стягувача триває, та дійшов помилкового висновку про визнання дій державного виконавця, який лише письмово повідомив боржника про заплановані виконавчі дії, незаконними.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 лютого 2018 року скасувати.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта