ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 184/1033/17

провадження № 61-44856 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року в складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила суд установити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області внести зміни до актового запису від 05 квітня 2017 року № 63 про народження ОСОБА_3 , вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , а також просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ОСОБА_2 , до досягнення сином повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно для відповідного віку дитини, а також аліменти на дружину в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення сином трирічного віку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з грудня 2015 року й до жовтня 2016 року (з перервами) вона перебувала в близьких стосунках з ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_3 , батьком якого вона вважає ОСОБА_2 , який не визнає себе батьком і відмовляється надавати позивачеві допомогу з утримання дитини, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд пешої інстанції виходив із того, що належних і допустимих доказів на підтвердежння факту батьківства позивач не надала та не довела в установленому порядку обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а тому правові підстави для задоволення позову в даній справі відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року позов задоволено частково, встановлено факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов`язано Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Дніпропетровській області внести зміни до актового запису від 05 квітня 2017 року № 63 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , зазначивши батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 03 липня 2017 року до 27 березня 2035 року, а також аліменти на ОСОБА_1 у розмірі 500 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку, з 03 липня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Апеляційний суд виходив із того, що факт батьківства ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 підтверджується висновком судової біологічної (генетичної) експертизи, а тому наявні правові підстави для встановлення даного факту та зобов`язання уповноваженого орану внести зміни до відповідного актового запису про народження. При цьому, оскільки ОСОБА_1 не має самостійного доходу й перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, наявні правові підстави для задоволення вимог про стягнення аліментів на сина й на неї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 вересня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року залишено дану скаргу без руху для усунення недоліків, а саме для доплати судового збору.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_2 подав до Верховного Суду документ на підтвердження доплати судового збору та усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та дійшов безпідставного висновку про наяавність правових підстав для задоволення позову.

Просив оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на вказану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі, однак протягом грудня 2015 року - жовтня 2016 року мали близькі стосунки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_3

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 від 05 квітня 2017 року серії НОМЕР_1 у графі «Батько» вказано « ОСОБА_2 ».

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та призначено судову біологічну (генетичну) експертизу.

Згідно з висновком експерта комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 30 травня 2018 року №263 вірогідність того, що ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , й це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, становить не менше 99,99999%.

Гацак ОСОБА_7 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує щомісячні виплати одноразової допомоги при народженні дитини та не має самостійного доходу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Висновком експерта підтверджується, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , а тому обґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для встановлення даного факту.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Частиною другою статті 91 СК України встановлено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 не надав апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на сина або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_1

Правильним є висновок апеляційного суду, що доведеність батьківства відповідача стосовно народженої від нього позивачем дитини породжує обов`язок останнього з її утримання, а також з утримання матері дитини, оскільки вона не має самостійного доходу та потребує матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, про наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат