Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 175/1728/17

провадження № 61-1207 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва Олександра Валерійовича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Озерянської Ж. М. від 14 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю. від 12 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (реституцію) до попереднього договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки НОМЕР_2 у садовому товаристві « Нектар » від 31 травня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та нею; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 7635948 від 06 листопада 2014 року, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 , номер запису про право власності 7635999 від 06 листопада 2014 року; зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй садовий будинок та земельну ділянку, розташованими за вказаними вище адресами.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що 31 травня 2012 року між ОСОБА_2 та нею у простій письмовій формі було укладено попередній договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки НОМЕР_2 у садовому товаристві «Нектар», склавши відповідну розписку про отримання від ОСОБА_2 вартості цієї нерухомості у сумі 96 720 грн. За умовами попереднього договору ОСОБА_2 придбав у неї недобудований будинок та земельну ділянку НОМЕР_2 у садовому товаристві « Нектар ».

31 травня 2012 року ОСОБА_1 повернула ОСОБА_2 . 16 000 грн для витрат на підготовку документів для укладання договору купівлі-продажу вищевказаного майна, що підтверджується складеною ним розпискою.

Основного договору купівлі-продажу між ними укладено не було.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2014 року, що набрав законної сили, визнано дійсним попередній договір купівлі-продажу від 31 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та нею; визнано за ОСОБА_2 право власності на недобудований будинок, розташований на земельній ділянці НОМЕР_2 у садовому товаристві « Нектар » та право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 у садовому товаристві « Нектар ».

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року, що набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,057 га, кадастровий номер у Державному земельному кадастрі НОМЕР_1 , розташовану в садовому товаристві «Нектар». Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2014 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року скасовані, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку та будинок було відмовлено.

Оскільки вказаним рішенням апеляційного суду, згідно з частиною першою статті 220 ЦК України, встановлена нікчемність попереднього договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх майнових прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що попередній договір купівлі-продажу садового будинку не був нотаріально посвідчений та не було проведено державну реєстрацію, тому попередній договір купівлі-продажу від 31 травня 2012 року є не нікчемним (недійсним), а неукладеним, тому жодних правовідносин між сторонами не виникло й положення статті 216 ЦК України не може застосовуватися.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із тих підстав, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права, правильно визначивши зміст правовідносин сторін, з дотриманням норм процесуального права, а також на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва О. В., у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Заявник зазначає на те, що у суді першої інстанції судове засідання 14 червня 2018 року, за наслідком якого було прийнято рішення, відбулося без участі сторін, яких не було повідомлено належним чином про дату, час та місце її розгляду, чим позбавлено їх можливості захистити свої права.

Помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що попередній договір купівлі-продажу від 31 травня 2012 року є неукладеним, а не недійсним, а тому жодних правовідносин за ним між сторонами не виникло і положення статті 216 ЦК України щодо наслідків недійсного правочину до правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не застосовуються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Онищенка Д. Ю., надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва О. В., ґрунтується на невірному розумінні правової природи правовідносин, що склалися між сторонами, зводиться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, є необґрунтованою, тому підлягає відхиленню, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва О. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення районного суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2018 року поновлено розгляд по цивільній справі з метою з`ясування обставин, що мають суттєве значення для постановлення рішення у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 червня 2018 року на 15 год. 00 хв., з викликом сторін у судове засідання (а.с 89).

Відомостей щодо належного повідомлення учасників справи, зокрема, ОСОБА_1 та її представника - адвоката Батуєва О. В. про розгляд справи районним судом 14 червня 2018 року у матеріалах справи відсутні.

Також у матеріалах справи відсутній журнал відповідного судового засідання та диск із записом його фіксування відповідними засобами, у зв`язку з чим неможливо встановити, які учасники справи були присутніми у судовому засіданні 18 квітня 2018 року.

Згідно із довідкою від 18 квітня 2018 року, складеною секретарем судового засідання Рись Н. Ю., роздрукування журналу судового засідання не представляється можливе у зв`язку зі збоєм засобів технічної фіксації, що свідчить про здійснення технічної фіксації судового засідання, однак роздрукувати журнал судового засідання неможливо.

Також 18 квітня 2018 року секретарем судового засідання Рись Н. Ю. складено довідку про те, що відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксація процесу не проводилася.

Частиною другою статті 247 ЦПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вказані вище довідки від 18 квітня 2018 року за своїм змістом суперечать одна одній.

Крім цього, з матеріалів справи убачається, що судове засідання 14 червня 2018 року також відбувалося без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, тобто у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право позивача та його представника знати про дату, час і місце розгляду своєї справи (частина перша статті 8 ЦПК України), що не відповідає гарантіям реалізації права на доступ до правосуддя, передбаченим статтею 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не перевірив доводи та аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва О. В. щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме права учасників справи знати про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалення всупереч вимогам статті 223 ЦПК України судового рішення (а.с. 107).

За наведених обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Батуєв О. В. обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив їх про розгляд справи, що призвело до неправильного її вирішення, та ця обставина підтверджується матеріалами справи, а апеляційний суд на ці доводи, викладені в апеляційній скарзі, уваги не звернув та їх не перевірив, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва Олександра Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк