Історія справи

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 761/22020/15-ц

провадження № 61-41468св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року у складі судді Гуменюк А. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») про захист прав споживачів, встановлення факту та визнання окремої частини правочину недійсною.

Позовна заява мотивована тим, що 26 липня 2012 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір, згідно з яким позивач отримала кредит в розмірі 482 406,44 грн, строком кредитування на 60 місяців, зі встановленою процентною ставкою за кредитом в розмірі 9,90 %.

Позивач зазначала, що за умовами кредитного договору вона зобов`язувалася погашати заборгованість згідно з графіком погашення кредиту, сплачуючи щомісячні платежі в національній валюті України згідно з затвердженим графіком погашення кредиту.

Станом на 20 липня 2015 року позивач сплатила відповідачу грошові кошти в розмірі 353 484,40 грн, однак відповідач пред`явив до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві виконавчий напис № 798, виданий 10 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А. М., згідно з яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення наступних платежів в розмірі 857 314,72 грн за прострочені відсотки та прострочену суму основного боргу, штрафні санкції за вимогами, витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості, штрафу за порушення вимог щодо страхування майна, штрафу за порушення терміну повернення кредиту, компенсації страхових платежів, суми кредиту.

Позивач вважала, що відповідач, маніпулюючи пунктом 1.3.1 кредитного договору, фактично намагається змінити розмір платежів за кредитом та додатковим кредитом, збільшуючи суму, що суперечить ряду норм чинного законодавства України.

Позивач просила суд визнати, що сума кредиту за кредитним договором від 26 липня 2012 року № 50005321, укладеним між позивачем та відповідачем, яка має бути повернута до 15 липня 2017 року становить 482 406,44 грн; визнати, що повернення суми кредиту за кредитним договором здійснюється в національній валюті України згідно з графіком погашення кредиту до кредитного договору (з використанням еквіваленту 8,0875 грн/дол. США), та сукупна вартість повернутого кредиту не може перевищувати 482 406,44 грн, визнати недійсним абзац 9 розділу «Основні умови кредиту» кредитного договору, а саме: «Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не була позбавлена можливості не укладати правочин, умови якого є не вигідні для однієї із сторін. Кредитний договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконувала його умови.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2018 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

22 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний кредитний договір не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; суди не взяли до уваги, що умови кредитного договору є несправедливими, до них включено невигідні для споживача умови щодо погашення кредиту в еквівалентній курсу долара США сумі; під час укладення договору відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про орієнтовну вартість кредиту.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 26 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір № 50005321, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 482 406,44 грн, що в еквіваленті до дол. США становило 59 648,40 дол. США, строком на 60 місяців, зі сплатою 9,90 % річних (а. с. 6-9).

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3 загальних умов кредитування.

Відповідно до пункту 1.3, підпункту 1.3.1 загальних умов кредитування додатку до кредитного договору від 26 липня 2012 року № 50005321, сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі. Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору і Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому, розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі (а. с. 6-9).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, необхідно враховувати, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору або визнання його недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості, міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Положеннями статті 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

При цьому відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається з офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства України визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак при цьому законодавство не містить заборони на визначення грошового еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Згідно із частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються,зокрема, сума кредиту та детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Згідно із вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В укладеному між сторонами кредитному договорі, який складається із договору, графіка погашення кредиту та загальних умов кредитування, чітко визначені умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який він наданий, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін тощо.

Кредитним договором передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем при укладенні спірного кредитного договору позивачу було надано повну, достовірну та детальну інформацію про сукупну вартість кредиту відповідно до умов кредитного договору.

Крім того, відповідно до пункту 9.5 Загальних умов кредитування, які є невід`ємною частиною кредитного договору, позивач своїм підписом підтвердила, що відповідач належним чином ознайомив її, зокрема, з правилами надання фінансових послуг, інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 755/22225/15-ц. Підстав відступити від цього висновку Верховний Суд не встановив.

Доводи касаційної скарги про те, що спірний кредитний договір не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; суди не взяли до уваги, що умови кредитного договору є несправедливими, до них включено невигідні для споживача умови щодо погашення кредиту в еквівалентній курсу долара США сумі; під час укладення договору відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про орієнтовну вартість кредиту, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України(у редакції чинній на час подання касаційної скарги).

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко