Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 682/1623/17-ц

провадження № 61-32361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Надра»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 на ухвалу Славутинського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року у складі судді Мацюка Ю. І., та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що державним виконавцем ДВС Славутського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного рішення суду.

Однак на дату звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувачем не було враховано тієї обставини, що рішенням Славутського міськрайонного суду від 05 квітня 2013 року було визнано недійсним договір поруки № 22/МК/207-840/14 від 19 грудня 2007 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та нею, і на підставі якого у неї, як поручителя, виник обов`язок по сплаті кредитних коштів, отриманих ОСОБА_3 за кредитним договором № 22/МК/2007-840 від 19 грудня 2007 року.

Оскільки недійсний договір поруки є недійсним з моменту його укладення, тому в порядку частини четвертої статті 369 ЦПК України обов`язок по сплаті кредитного боргу у неї відсутній, і виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визнання недійсним договору поруки в даному випадку не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, враховуючи, що рішення суду, на підставі якого було стягнуто грошові кошти з заявника є чинним, грошове зобов`язання не виконано.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, та зазначив, що рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 є чинним, грошове зобов`язання перед кредитором виконано не було, тому виконавчий лист про стягнення кредитної заборгованості з заявника, яка є поручителем за кредитним договором, підлягає виконанню в загальному порядку, передбаченому для виконання судових рішень діючими процесуальними нормами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та задовольнити заяву.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не звернулася до суду з заявою про перегляд рішення від 07 грудня 2009 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки на момент встановлення цих обставин пройшло більше трьох років. Крім того, договір поруки був визнаний недійсним у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 його не укладала, а її підпис у договорі був підроблений. Таким чином зобов`язань у ОСОБА_1 перед банком не існувало і не існує.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 682/1623/17-ц надійшли до Верховного Суду.

11 червня 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що постановою державного виконавця Славутського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 15 липня 2016 року за заявою стягувача ПАТ КБ «Надра» відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-1047/2009, виданого 22 лютого 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитом в розмірі 1 505 968 грн. 64 коп.

05 квітня 2013 року рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області було визнано недійсним договір поруки № 22/МК/207-840/14 від 19 грудня 2007 року, укладений між кредитором, ВАТ КБ «Надра» та поручителем ОСОБА_1 , відповідно до якого остання зобов`язалася особисто відповідати за належне виконання позичальником ОСОБА_3 зобов`язань по поверненню отриманих у кредит коштів.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду.

Згідно зі статтею 14 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (частина четверта статті 369 ЦПК України, в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою).

Встановивши, що виконавчий лист виданий на підставі Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2009 року, набрало законної сили та не скасовано, рішення підлягає примусовому виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню відповідно до положень частини четвертої статті 369 ЦПК України 2004 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Славутинського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є.В. Краснощоков

М. М. Русинчук