Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.03.2025 року у справі №619/1883/17
Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №619/1883/17

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 619/1883/17-ц

провадження № 61-5197св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави

в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України,

відповідачі: Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,

треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії

та кадастру, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С.,

Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України звернувся до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківької області та ОСОБА_1, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії

та кадастру та публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання недійсним та скасування рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що на АДРЕСА_1; визнання недійсним державного акта на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, який зареєстровано 05 листопада

2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності

на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011069300131 (серія державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076922, кадастровий номер 6322056501:00:000:0247), скасувавши його державну реєстрію; скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322056501:00:000:0247.

Також, у червні 2017 року заступник прокурора Харківської області

в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України звернувся

до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківької області та ОСОБА_2, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання недійсним та скасування рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області

від 30 вересня 2010 року щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, що на

АДРЕСА_1; визнання недійсним державного акта на право власності

ОСОБА_2 на земельну ділянку, який зареєстровано

05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011069300124 (серія державного акта на право власності

на земельну ділянку ЯЛ № 076923, кадастровий номер 6322056501:00:000:0248), скасувавши його державну реєстрацію; скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322056501:00:000:0248.

Позови мотивовані тим, що на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії ХР-10-40-003328, виданого 26 листопада

1997 року, державне підприємство "Березівські мінеральні води" (далі -

ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води"), засновником якого є закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" (далі -

ЗАТ "Укрпрофоздоровниця ") (назва якого була змінена на ДП "КС "КБМВ"), був постійним користувачем земель оздоровчого призначення, загальною площею 62,3 га.

На момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (23 грудня 1991 року) майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, у тому числі й земельні ділянки, на яких було розташовано

ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води", перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою держави.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року припинено право постійного користування

ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельною ділянкою, загальною площею 45,7475 га, на території сел. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та внесено відповідні зміни до державного акта на право постійного користування.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 ЗК України припинено право постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельною ділянкою, загальною площею 16,5525 га, на території

сел. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено скасувати виданий ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" державний акт на право постійного користування землею, серії ХР-10-40-003328.

На підставі зазначених рішень Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області скасовано запис у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6 щодо реєстрації державного акта на право постійного користування землею ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води".

Крім того, на підставі рішення Пересічанської селищної ради від 28 лютого 2006 року земельну ділянку, загальною площею 16,5525 га, передано

в оренду ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.

У подальшому рішеннями Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2007 року та від 18 лютого

2011 року припинено користування ДП "КС "КБМВ" земельними ділянками, площею 0,3030 га та площею 0,0769 га, у зв'язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України зазначав, що на підставі рішень Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року безоплатно передано у власність фізичних осіб 16 земельних ділянок, по 0,1 га кожному, на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, зі зміною їх цільового призначення - із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для дачного будівництва), які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення, з віднесенням їх до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1, а також передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,10 га,

на АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1

та ОСОБА_2 були отримані державні акти на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ № 076922 та ЯЛ № 076923), які зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300123 та № 011069300124.

Позивач вважав, що спірне рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок підлягають скасуванню у зв'язку із порушенням вимог статей 12, 118, 121, 122, 149 ЗК України та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" за відсутності відповідного рішення (погодження) Фонду державного майна України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельної ділянки без згоди власника землі, подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки та поза межами повноважень.

Ураховуючи зазначене, заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України просив суд: визнати недійсним та скасування рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року щодо безоплатної передачі

у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок, що на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1; визнати недійсним державні акти на право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на земельні ділянки, які зареєстровані 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011069300131

та № 011069300124 (серія державних актів на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076922, кадастровий номер 6322056501:00:000:0247

та ЯЛ № 076923, кадастровий номер 6322056501:00:000:0248), скасувавши

їх державну реєстрію; скасувати державну реєстрацію спірних земельних ділянок шляхом скасування кадастрових номерів 6322056501:00:000:0247

та 6322056501:00:000:0248.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року об'єднано в одне провадження позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківької області та ОСОБА_1, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта

на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки з позовною заявою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України

до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківької області та ОСОБА_2, треті особи: Державна служба України

з питань геодезії, картографії та кадастру та публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта

на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суд Харківської області від 26 квітня 2018 року у складі судді Якименко Л. О. у задоволенні позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що станом на час передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів, ці земельні ділянки належали

до земель державної власності та на них були розташовані об'єкти державної власності. Спірні земельні дялнки перебували у межах населеного пункту сел.

Березівське Дергачівського району Харківської області, що надавало право Пересічанській селищній раді Дергачівського району Харківської області повноваження проводитми дії по зміні її цільового призначення

та передачі у власність відповідно до пункту 12 Перехідних положень

ЗК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1

та ОСОБА_2 земельних ділянок на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1.

Державні акти на право власності ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на земельні ділянки, які зареєстровані

05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300131 (серія державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076922, кадастровий номер 6322056501:00:000:0247) та за № 011069300124 (серія державного акта

на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076923, кадастровий номер 6322056501:00:000:0248) визнано недійсними.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак і земельні ділянки,

на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави. Ураховуючи набрання преюдиційною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 922/3652/15 законної сили, суд апеляційної інстанції вважав, що право постійного користування

ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" не було припинено, земельна ділянка не була вилучена у встановленому законом порядку, тому розпорядження нею Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області із зміною цільового призначення

є неправомірним. Лише Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області мала повноваження припинити постійне користування землею оздоровчого призначення державної власності в межах населеного пункту сел. Березівське Дергачівського району Харківської області

та у подальшому розпоряджатися спірними землями, оскільки припинення права постійного землекористування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Визначений Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області у рішеннях від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року статус спірних земельних ділянок, як землі комунальної власності, є неправомірним, оскільки вибуття останніх

з державної власності відбулося без згоди власника у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України до ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції не оскаржено, тому предметом перегляду не є

(стаття 400 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки набув право власності

на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, правомірність набуття ним права власності підтверджується належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції порушив положення статті 1 Першого протоколу Конвенції та проігнорував відповідні рішення Європейського суду з прав людини, які носять обов'язковий характер. Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що предметом спору у справі, за результом розгляду якої Харківський апеляційний господарський суд ухвалив потанову від 21 лютого 2017 року, не було питання визнання права власності на майно ДП "Клініний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за державою.

При цьому Харківський апеляційний господарський суд у вказаній постанові зазначив, що вона не повинна мати жодних правових наслідків для осіб, яким у подальшому на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування було передано у власність земельні ділянки, оскільки останніми було вжито всіх заходів, яких вимагало чинне законодавство для правомірного отримання права власності на земельну ділянку.

Разом із тим, ОСОБА_1 зазначав, що прокурору стало відомо про порушене право ще 22 листопада 2010 року після проведення Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевірки щодо додержання вимог земельного законодавства при використанні земель оздоровчого призначення на території Харківської області, а тому, на його думку, позивачем пропущено позовну давність при зверненні до суду з цим позовом.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 619/1883/17

із Дергачівського районного суду Харківської області. Зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу № 619/1883/17 призначено до розгляду.

Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року, на підставі статті 142 ЗК України, припинено право постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки, загальною площею 45,7475 га, на території сел. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено внести зміни

до державного акта на право постійного користування землею ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 ЗК України припинено право постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" земельної ділянки, загальною площею 16,5525 га,

на території сел. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30 вересня 2010 року ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га,

за адресою: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва (а. с. 16, т. 1).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 076922, ОСОБА_1 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області

від 30 вересня 2010 року, належить земельна ділянка, площею 0,1000 га,

за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17,18, т. 1).

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30 вересня 2010 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва (а. с. 16, об'єднаної справи № 619/1883/17 (провадження № 2/619/1126/17)).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 076923, ОСОБА_2 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року, належить земельна ділянка, площею

0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17,18, об'єднаної справи № 619/1883/17 (провадження № 2/619/1126/17)).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 922/3652/15 позовні вимоги заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України

до ДП "Клінічний санаторій "курорт Березівські мінеральні води", Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця" та публічного акціонерного товариства "Точприлад", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції у Харківській області, про визнання недійсними рішень, договорів оренди, державної реєстрації договорів оренди, зобов'язання передати земельну ділянку та зобов'язання внести запис задоволено частково. Визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року про припинення права постійного користування ДП "Санаторій Березівські мінеральні води"

ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки, загальною площею 45,7475 га, на території сел.

Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району харківської області від 28 лютого

2006 року про припинення права постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки, загальною площею 16,5525 га, на території сел. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (а. с. 82-93, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами цивільного розгляду

є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана

за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справах Korolev v. Russia від 01 квітня 2010 року; Menchinskaya v. Russia від 15 січня 2009 року).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено,

що представництво прокурором інтересів держави в суді здійснюється

у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру".

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прокурор може представляти інтереси держави в суді у таких випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави,

та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. (абзац 2 частини 2 статті 45 ЦПК України 2004 року, аналогічна норма в статті 56 ЦПК України у наступних редакціях).

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України, заступник прокурора Харківської області зазначав,

що Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області здійснила розпорядження земельною ділянкою державної власності

з перевищенням своїх повноважень, оскільки такі повноваження належать Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області. Спірна земельна ділянка належала державі та була надана у постійне користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води", а тому могла бути відчужена виключно за згодою держави. Ураховуючи, що державні органи неналежно виконали покладений на них обов'язок щодо захисту інтересів держави, представництво прокурором інтересів держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України

є правомірним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга

статті 19 Конституції України).

Згідно з частинами 1 -3 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", зараз і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці,

а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розробляє

та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 та пункту "ж" частини 3 статті 84 ЗК України, зараз і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва

та законсервовані об'єкти.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни

та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності

за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Частиною 1 статті 116 ЗК України або

за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами

та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному

Частиною 1 статті 116 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради

за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача

(у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови

у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 ЗК України).

У постанові Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 922/3652/15, якою визнано недійсними рішення Пересічанської селищної ради від 07 квітня 2005 року та від 28 лютого

2006 року про припинення права постійного користування ДП "Санаторій Березівські мінеральні води" частиною земельних ділянок на території

сел. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, встановлено, що лише Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області мала повноваження припинити право постійного користування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" належною державі землею оздоровчого призначення, в межах населеного пункту - сел. Березівське Дергачівського району Харківської області, а тому питання про припинення права постійного землекористування ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" повинно вирішуватися органом державної влади, а не органом місцевого самоврядування.

Урахувавши преюдиційність встановлених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки прийняте з перевищенням селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які відносяться до земель державної власності, а тому наявні підстави для визнання його недійсним та скасування.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади,

а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Ураховуючи, що рішення Пересічанської селищної ради від 30 вересня

2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої на

АДРЕСА_1, прийнято органом місцевого самоврядування з перевищенням повноважень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1, зареєстрованого 05 листопада 2010 року

в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю

та на право постійного користування землею, договорів оренди землі

за № 011069300131, кадастровий номер undefined, виданого

на підставі зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування.

Щодо обраного позивачем способу захисту

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав,

як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений

статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення

та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України

у постанові від 12 червня 2013 року (провадження № 6-32цс13).

Визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1,

а також виданого на його підставі державного акта та скасування його державної реєстрації, є ефективним способом захисту порушених прав

та інтересів держави, оскільки призводить до їх відновлення, а отже, посилання заявника на неправильно обраний прокурором спосіб захисту,

є помилковими.

Щодо непропорційного втручання держави у право мирного володіння майном

Оцінюючи у цій справі наявність підстав для втручання у право

ОСОБА_1 на мирне володіння майном, Верховний Суд виходить

з такого.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення

у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "Щокін проти України"), напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме:

1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно "суспільний ", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким

та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення,

не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного ", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством

і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю

в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно

до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку,

що правовідносини у цій справі пов'язані з вибуттям земельної ділянки

з державної власності та становлять суспільний інтерес, ураховуючи,

що Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області розпорядилася належною державі земельною ділянкою оздоровчого призначення з порушенням вимог закону, звернення прокурора

із зазначеним позовом відповідає "суспільним" інтересам та є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки полягає

у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення та їх повернення у власність держави для задоволення потреб народу України у користуванні природними лікувальними властивостями землі для профілактики захворювань і лікування людей.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду

від 11 грудня 2019 року у справі № 619/1884/17 (провадження № 61-45814св18), від 06 травня 2020 року у справі № 619/1886/17 (провадження № 61-45230св18) та від 25 червня 2020 року у справі № 619/1879/17 (провадження № 61-42822св18).

Посилання у касаційній скарзі на сплив позовної давності

є необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 заявляв про її застосування до винесення рішення судом першої інстанції (частина 3 статті 267 ЦК України).

Доводи касаційної скарги щодо незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними

та допустимими доказами у справі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, тому підстав для їх скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,

§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року було зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року в частині позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та ОСОБА_1, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру й приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки залишити без змін.

Поновити виконання постанови Харківського апеляційного суду

від 07 лютого 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович