Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-1550/11

провадження № 61-10580св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Ступак О.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_4,

боржник - ОСОБА_5,

особа, рішення якої оскаржуються, - державний виконавець Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Березяк Володимир Романович,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_7, на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 2 лютого 2016 року, постановлену у складі судді Зеліска Р. Й., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Бойко С. М., Берези В, І., ШтефаніциЮ.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_4, від імені якого діяла представник ОСОБА_9, звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Березяка В.Р. від 23 грудня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконаного листа № 2-1550/11 від 19 серпня 2014 року, за участю боржника - ОСОБА_5

В обґрунтування скарги вказав на помилковість висновку державного виконавця щодо невідповідності поданого ним виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження» з підставі відсутності у ньому індивідуального ідентифікаційного номера боржника, серії і номеру його паспорта та дати народження, оскільки такі дані зазначалися у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Посилався на те, що до заяви про відкриття виконавчого провадження його представник ОСОБА_9 додала копію довіреності на право здійснювати представництво його інтересів, відповідність якої оригіналу перевірила службова особа виконавчої служби.

Оскільки відсутність у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номера боржника та серії і номеру його паспорта не можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, заявник просив визнати дії державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області БерезякаВ.Р. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження неправомірними і скасувати постанову від 23 грудня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 2 лютого 2016 року скаргу задоволено.

Визнано дії державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області БерезякаВ.Р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49714158 від 23 грудня 2015 року про виселення ОСОБА_5 неправомірними.

Скасовано постанову державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області БерезякаВ.Р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49714158 від 23 грудня 2015 року про виселення ОСОБА_5

Зобов'язано державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області БерезякаВ.Р. відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-1550/11 про виселення ОСОБА_5

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист № 2-1550/11 від 19 серпня 2014 рокупред'явлений до виконання у передбачений законодавством строк, а відсутність у виконавчому документі таких відомостей про особу боржника як його індивідуальний ідентифікаційний номер і серія та номер паспорта не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 і апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 2 лютого 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставність відмови державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області БерезякаВ.Р. у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1550/11 від 19 серпня 2014 року щодо виселення ОСОБА_5

У травні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 2 лютого 2016 року і ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року скасувати, та постановити нову про відмову у задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали судів першої і апеляційної інстанцій постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що повноваження представника стягувача ОСОБА_4 - ОСОБА_9, яка подала заяву про відкриття виконавчого провадження, належним чином не підтверджені, так як до заяви копія засвідченої у встановленому законом порядку довіреності не додана.

Вважає, що довіреність на представництво інтересів фізичної особи підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, тому ОСОБА_9 не мала повноважень на здійснення представництва інтересів ОСОБА_4

Також послався на те, що на час розгляду цієї скарги у апеляційному суді ОСОБА_4 помер, проте суд апеляційної інстанції на зазначену обставину уваги не звернув.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 6 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області 18 грудня 2014 року, поновлено ОСОБА_4 строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих у справі № 2-1550/11 на виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року щодо виселення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 і ОСОБА_5

16 грудня 2015 року ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, звернулася до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-1550/11 від 19 серпня 2014 року щодо виселення ОСОБА_5

Постановою державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області БерезякаВ.Р. від 23 грудня 2015 року, винесеною у виконавчому провадженні № 49714158, відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1550/11 від 19 серпня 2014 року щодо виселення ОСОБА_5

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець виходив з того, що виданий Жовківським районним судом Львівської області 19 серпня 2014 року виконавчий лист № 2-1550/11 не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (у виконавчому документі не вказано ідентифікаційний номер боржника або номер і серію його паспорта, дату народження боржника); стягувач пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і не надав документів, що можуть бути підставою для поновлення цього строку; копія довіреності представника стягувача, який подав заяву про відкриття виконавчого провадження, не посвідчена відповідно до вимог чинного законодавства, і не пред'явлено її оригінал.

Виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Вказаний строк підлягає обчисленню з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року у редакції Закону, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року у редакції Закону, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання, стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Встановивши, що ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 6 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області 18 грудня 2014 року, поновлено ОСОБА_4 строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-1550/11, виданих на примусове виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року, і заяву про відкриття виконавчого провадження представник стягувача - ОСОБА_9 подала у межах одного року з дня набрання такою ухвалою законної сили, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що строк пред'явлення виконавчого листа № 2-1550/11 від 19 серпня 2014 року до виконання не пропущений.

Вимоги до виконавчого документа закріплені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року.

Так, у виконавчому документі зазначаються, зокрема: ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) стягувача і боржника, їх місце проживання чи перебування, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи, місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Невідповідність виконавчого документа вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 6 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року).

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року у редакції Закону, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

За таких обставин відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника, а також його інших особистих даних, не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Відповідні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом України у постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.

Оскільки державний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій і посадових осіб необхідну для здійснення виконавчого провадження інформацію, у тому числі конфіденційну, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про неправомірність відмови державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області БерезякаВ.Р. у відкритті виконавчого провадження з підстав відсутності у виконавчому документі ідентифікаційного номеру боржника або номеру і серії його паспорта та його дати народження.

Доводи заявника про те, що при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження представник стягувача- ОСОБА_9 не мала це повноважень, оскільки видана їй для представництва інтересів ОСОБА_4 довіреність нотаріально не посвідчена, відхиляються касаційним судом.

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону (стаття 9 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року у редакції Закону, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання).

Згідно зі статтею 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Таким чином, законодавство не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення довіреності на представництво інтересів фізичної особи при вчиненні правочинів, які згідно з законом не вимагають нотаріального посвідчення.

Твердження заявника про те, що при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_9 не пред'явила для огляду оригінал довіреності, безпідставні.

Відповідно до пункту 2.11.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року № 512/5, у редакції Інструкції, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання, після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при поданні заяви про примусове виконання виконавчого листа № 2-1550/11 від 19 серпня 2014 року ОСОБА_9 пред'явила відповідному працівнику Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області оригінал довіреності на представництво інтересів ОСОБА_4, на користь чого свідчить прийняття органом виконавчої служби цієї заяви.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не є правовою підставою для скасування оскаржуваних ухвал судів першої і апеляційної інстанцій, так як згідно з частиною третьою статті 414 ЦПК України у разі ухвалення судом першої або апеляційної інстанції законного і обґрунтованого рішення смерть фізичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті щодо закриття провадження у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої і апеляційної інстанцій постановили оскаржувані ухвали з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвал судів першої і апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 409, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 2 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А. СтрільчукСудді: С.О. Карпенко В.О. Кузнєцов О.В. Ступак Г.І. Усик