Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.10.2019 року у справі №1321/1551/2012

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 1321/1551/12

провадження № 61-31280св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року у складі судді Фарина Л. Ю. та рішення апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Копняк С. М., Левика Я. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину незаконним, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та виділ частки з майна колгоспного двору.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік та батько позивачів - ОСОБА_9. До дня його смерті він був зареєстрований та проживав разом із сім'єю в житловому будинку по АДРЕСА_1, який відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 30 грудня 1989 року Княжівською сільською радою, належав колгоспному двору баби ОСОБА_9 - ОСОБА_10.

На момент реєстрації права власності на спірний будинок за колгоспним двором ОСОБА_10 та станом на 15 квітня 1991 року позивачі та померлий ОСОБА_9 були членами колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10, після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_8, а 27 грудня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на весь будинок і 21 лютого 2012 року на підставі договору дарування подарувала його своєму сину - ОСОБА_5.

Позивачі вважали, що ОСОБА_8 успадкувала після ОСОБА_10 належний колгоспному двору весь спірний житловий будинок, не маючи на це відповідних правових підстав, оскільки за законом ОСОБА_10 не була одноособовим власником вказаного будинку, а вони як члени колгоспного двору мають право на частку в майні цього двору, тому ОСОБА_8 неправомірно видано свідоцтво про право на спадщину на весь будинок.

Свої доводи позивачі мотивували тим, що згідно з довідкою Княжівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 23 квітня 2012 року № 237 відповідно до погосподарської книги № 11 за 1986-1990 роки господарство № 455 є колгоспним, голова двору ОСОБА_10, члени двору: ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з 1991 року по 1995 рік голова двору - ОСОБА_9.

Виходячи з наведеного, позивачі вважали, що ОСОБА_8 мала право на спадкування після смерті ОСОБА_10 лише 1/6 частини спірного будинку, оскільки станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були позивачі, ОСОБА_10 та ОСОБА_9.

Враховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, позивачі просили: визнати незаконним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_8; визнати неправомірним набуття права власності ОСОБА_8 на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 та скасувати реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_8; витребувати у ОСОБА_5 вказаний житловий будинок; виділити з майна колгоспного двору їхні частки та визнати за ними право власності на 4/6 ідеальних частини (по 1/6 кожному) зазначеного житлового будинку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що на підставі рішення Сокальської районної ради народних депутатів від 29 грудня 1989 року № 353 ОСОБА_10 отримала свідоцтво про право особистої власності на спірний будинок, вказані рішення та свідоцтво не скасовані, тому посилання позивачів на те, що спірний будинок перебував у власності колгоспного двору є безпідставним. ОСОБА_8 як спадкоємець першої черги після померлої ОСОБА_10 в установленому законом порядку прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а позивачі на момент її смерті проживали у будинку АДРЕСА_3, а не у спірному будинку № 43 за вказаною адресою, тому фактично спадщину після ОСОБА_10 не прийняли.

Справа розглядалась в апеляційному порядку неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим номером 1-1957, виданого ОСОБА_8.27 грудня 2011 року Сокальською державною нотаріальною контрою на право успадкування після смерті ОСОБА_10 житлового будинку АДРЕСА_1; визнання неправомірним набуття права власності ОСОБА_8 на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10; скасування реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_8 в ЛОР ДКП "Червоноградське МБТІ" (запис № 92 в книзі 1 від 30 січня 2012 року); витребування з володіння ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1; виділення з майна колгоспного двору частки позивачів та визнання за позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності на 4/6 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із безпідставності позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

У червні 2017 року ОСОБА_7, який представляє інтереси позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відхилив одні докази та надав перевагу іншим доказам у справі. Рішення суду не відповідає встановленим у справі обставинам. Суди не дослідили належним чином записи в погосподарській книзі на підтвердження належності господарства до певної суспільної групи та членства у ньому позивачів. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_10 була останнім членом колгоспного двору № НОМЕР_1 після смерті чоловіка ОСОБА_17 у 1986 році, оскільки колгоспний двір існував до 15 квітня 1991 року, а позивачі прибули в нього в 1988 році.

Доводи інших учасників справи:

У січні 2018 року ОСОБА_5 подав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому просив залишити оскаржуване рішення апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сокальського районного суду Львівської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 05 червня 2019 року № 590/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-31280св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Курило В. П.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка обставин справи та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Суди встановили, що відповідно до погосподарської книги за 1983-1985 роки № 15 (особовий рахунок № НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_1 знаходився колгоспний двір, який складався із будинку площею 55 кв. м, який збудовано у 1962 році. Головою колгоспного двору був ОСОБА_18 та членом колгоспного двору була його дружина - ОСОБА_10

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до погосподарської книги за 1986-1990 роки № 11 (особовий рахунок № НОМЕР_1) головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_3, який складався із будинку площею 65 кв. м, збудованого у 1947 році, була ОСОБА_10, членами колгоспного двору: ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Відповідно до технічного паспорту від 3 жовтня 1989 року на будинок по АДРЕСА_1 жила площа будинку складає 55,3 кв. м, побудований у 1972 року.

Відповідно до технічного паспорта від 10 жовтня 1989 року на будинок по АДРЕСА_3 жила площа будинку складає 38,9 кв. м, будинок побудований у 1950 році.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 30 грудня 1989 року Княжівською сільською радою Сокальського району Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету Сокальської ради народних депутатів Львівської області від 29 грудня 1989 року № 353, житловий будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого була баба ОСОБА_9 - ОСОБА_10.

Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на будівлі, виданого 30 грудня 1989 року Княжівською сільською радою Сокальського району Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету Сокальської ради народних депутатів Львівської області від 29 грудня 1989 року № 353, житловий будинок АДРЕСА_3 належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_19.

З будинкової книги на будинок АДРЕСА_3 вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстровані за вказаною адресою.

У 1995 році померла ОСОБА_10.

Відповідно до довідки Княжівської сільської ради від 18 листопада 2011 року № 661 ОСОБА_10 була останнім членом колгоспного двору, розташованого по АДРЕСА_1.

Отже, після її смерті колгоспний двір припинив своє існування.

Після померлої ОСОБА_10 відкрилась спадщина на вказаний будинок, яку прийняла ОСОБА_8, а 27 грудні 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і 21 лютого 2012 року на підставі договору дарування подарувала спірний будинок АДРЕСА_1 сину - ОСОБА_5.

Відповідно до довідки Княжівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 23 квітня 2012 року № 237 згідно з погосподарською книгою № 11 за 1986-1990 роки господарство № 455 є колгоспним, голова двору - ОСОБА_10, члени двору: ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а з 1991 по 1995 роки голова двору - ОСОБА_9. На підставі погосподарської книги № 11 за 1991-1995 роки господарство НОМЕР_3 є колгоспним, голова двору - ОСОБА_9, члени двору: ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Згідно з довідкою Княжівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 19 березня 2012 року № 186 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_3.

Відповідно до статті 120 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (статті 120 ЦК У).

Згідно із частиною 2 статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.

Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Статтею 563 ЦК Української РСР визначено, що якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовується Розділ VII (спадкове право).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 червня 1983 року із наступними змінами і доповненнями, спадщина на майно колгоспного типу двору відкривається лише після смерті останнього члена двору.

На підставі вищезазначених доказів судом встановлено, що ОСОБА_10 була останнім членом колгоспного двору, а тому спадщина відкрилася на все майно цього двору. ОСОБА_8 як єдиний спадкоємець першої черги, прийняла спадщину і в установленому порядку отримала свідоцтво про право на спадкування спірного будинку.

Таким чином, встановивши обставини у справі на підставі наданих суду доказів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання права власності на частину спірного будинку, визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_8, визнання неправомірним набуття ОСОБА_8 права власності на спірний будинок та скасування реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8 в ЛОР ДКП "Червоноградське МБТІ" задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки ОСОБА_8 набула право власності на спірний будинок на законних підставах, на час укладення оспорюваного договору дарування була власником цього будинку, мала право ним розпоряджатися, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування, витребування з володіння ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1; виділення з майна колгоспного двору частки позивачів та визнання за позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності на 4/6 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) та мотивовано були відхилені судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко