Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.06.2020 року у справі №243/217/20

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 243/217/20

провадження № 61-8166св20

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",

суб'єкт оскарження - державний виконавець Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків), заінтересована особа - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року складі колегії суддів: Тимченко О. О., Корчистої О. І., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2020 року акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк") звернулося до суду зі скаргою, в якій просило:

- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Філонік А. В. щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового стягнення, а саме: здійснення опису, арешту та подальшої реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_1;

- зобов'язати державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Філонік А. В. (у разі передачі на виконання іншому державному виконавцеві - відповідного державного виконавця) вжити заходи примусового стягнення за виконавчим провадженням № 57572240, а саме: здійснити опис, арешт та подальшу реалізацію двокімнатної квартири АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

На обґрунтування своїх заявник зазначав, що на виконанні Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження від 01 листопада 2018 року № 57572240 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 025 966,97 грн.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Станом на 02 січня 2020 року рішення суду не виконано, нерухоме майно, яке належить боржнику на праві приватної власності органами державної виконавчої служби не описано.

03 січня 2020 року банк направив клопотання до Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив невідкладно вчинити дії, спрямованні на опис та арешт зазначеного нерухомого майна, у відповіді на яке державний виконавець Філонік А. В. зазначила, що відповідно до статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо нерухомого майна, переданого в іпотеку і розташованого на території проведення антитерористичної операції, призупинено дію статей 37,38,40,41,43-47 Закону України "Про іпотеку" в частині реалізації такого майна на публічних торгах та прийняття його у власність.

Вважає бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) Філонік А. В. щодо невжиття заходів з опису і арешту та подальшої передачі на реалізацію предмета іпотеки необґрунтованою та такою що порушує права стягувача.

Заявник вказував, що 24 лютого 2018 року набрав чинності Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", який визначає особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме: 1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей; 2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначенні пунктом 1 цієї частини; 3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та вітряний простір над цими територіями.

Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частини їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до змісту цього Указу в переліку тимчасово окупованих територій не значиться м. Слов'янськ Донецької області, де розташований об'єкт іпотеки.

Оскільки предмет іпотеки знаходиться на підконтрольній території України, де з 30 квітня 2018 року припинено проведення антитерористичної операції, тому норма частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо зупинення дії статей 41,43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку" не поширюється на порядок виконання рішення щодо звернення стягнення на дане майно.

Посилаючись на наведене, просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2020 року у складі судді Мірошниченко Л. Є. скаргу задоволено.

Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) Філонік А. В. щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового стягнення, а саме здійснення опису, арешту та подальшої реалізації двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов'язано державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.

Харків) Філонік А. В. (у разі передачі на виконання іншому державному виконавцеві-відповідного державного виконавця) вжити за виконавчим провадженням № 57572240 заходи примусового стягнення щодо двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до змісту Указу Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 в переліку тимчасово окупованих територій не значиться м. Слов'янськ Донецької області, антитерористичну операцію припинено з 30 квітня 2018 року та розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Оскільки належна боржнику квартира не знаходиться на тимчасово окупованій території, тому норма частини 1 статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо зупинення дії статей 41,43-47 Закону України "Про іпотеку" не поширюється на порядок виконання рішення суду щодо звернення стягнення на це майно. За таких обставин державним виконавцем необґрунтовано не здійснено передбачені законодавством дії щодо примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням від 01 листопада 2018 року № 57572240.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2020 року скасовано та в задоволенні скарги АТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Виходячи з того, що Указ Президента про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, апеляційний суд вважав необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що антитерористичну операцію припинено з 30 квітня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 травня 2020 року АТ "КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 10, 48, 58 Закону України "Про виконавче провадження", статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні скарги.

Суд не звернув увагу на те, що квартира АДРЕСА_3 і належить боржнику на праві власності, не знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому норма частини 1 статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо зупинення дії статей 41,43-47 Закону України "Про іпотеку" не поширюється на порядок виконання рішення суду щодо звернення стягнення на зазначене майно.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано із Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 243/217/20 за скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків), заінтересована особа - ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 рокусправу № 243/217/20 призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на виконанні Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.

Харків) перебуває виконавче провадження від 01 листопада 2018 року № 57572240 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 025 966,97 грн.

Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчить про те, що боржнику на праві приватної власності належить нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Станом на день звернення зі скаргою (02 січня 2020 року) рішення суду не виконано, нерухоме майно, яке належить боржнику на праві приватної власності, органами державної виконавчої служби не описано.

У листі від 08 січня 2020 року Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.

Харків) зазначив, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині реалізації такого майна на публічних торгах та прийняття його у власність.

В листі Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/1-45-19 від 22 травня 2018 року вказано, що 30 квітня 2018 року набрав чинність Указ Президента України № 116/2018 "Про затвердження рішення РНБО України від 30 квітня 2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях". На підставі вказаного Указу Президента України, з урахуванням статті 18 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", рішенням першого заступника керівника АТЦ при СБ України (керівника оперативного штабу з управління АТО) від 30 квітня 2018 року № 33/1-4129 антитерористичну операцію припинено.

Обґрунтовуючи підстави звернення зі скаргою, банк вважавнеобґрунтованою та такою що порушує права стягувача бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) Філонік А. В., яка виражається у невжитті заходів з опису і арешту та подальшої передачі на реалізацію предмета іпотеки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргоюАТ "КБ "ПриватБанк" на постанову Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року є посилання заявника на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 10, 48, 58 Закону України "Про виконавче провадження", статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 400 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 3 статті 451 ЦПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 451 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 ГПК України, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що виконавче провадження № 57572240 відкрито Слов'янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на підставі виконавчого листа Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2016 року № 2/243/3141/2016.

Належна боржнику на праві приватної власності двокімнатна квартира, яка є предметом іпотеки, знаходиться у м. Слов'янську Донецької області.

Звертаючись з даною скаргою, АТ "КБ "ПриватБанк" посилалось на бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) щодо невжиття за виконавчим провадженням № 57572240 заходів примусового стягнення, зокрема здійснення опису, арешту та подальшої реалізації належної боржнику квартири.

Заперечуючи проти скарги, Слов'янський міськрайонний ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) посилався на те, що відповідно до статті 9 Закону Українивід 02 вересня 2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" щодо нерухомого майна переданого в іпотеку і розташованого на території проведення антитерористичної операції, призупинено дію статей 37,38,40,41,43-47 Закону України "Про іпотеку" в частині реалізації такого майна на публічних торгах га прийняття його у власність.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив із того, що Указом Президента України №116/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях". Проте у назві Указу не йдеться про завершення АТО.

Пославшись на те, що Указ Президента про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, апеляційний суд вважав, що державний виконавець у ході виконавчого провадження від 01 листопада 2018 року № 57572240 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором діяв у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону Українивід 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

14 квітня 2014 року відповідно до Указу в. о. Президента України, Голови Верховної Ради України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а Донецька і Луганська області визначені районами проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", відповідно до якого припинена антитерористична операція, яка була розпочата у 2014 році.

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях з 30 квітня 2018 року.

Згідно з пунктом 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Схожий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19.

02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого місто Слов'янськ Донецької області включено до вказаного переліку.

У частині 1 статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що протягом терміну дії частині 1 статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41,43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Положення частині 1 статті 9 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами, укладеними після 01 травня 2021 року, або за договорами, до яких після 01 травня 2021 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов'язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Встановивши, що державний виконавець у ході виконавчого провадження від 01 листопада 2018 року № 57572240 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором діяв у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи та переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун