Історія справи

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 466/4648/17-ц

провадження № 61-10208св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2017 року у складі судді Кавацюка В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Львівстандартметрологія», підприємство, відповідач) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що 03 березня 2011 року він прийнятий на роботу в ДП «Львівстандартметрологія» на посаду генерального директора з економічних питань. Наказом № 59-к від 31 травня 2017 року його звільнено з займаної посади згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним, виходячи з наступного:

Наказом № 78 по ДП «Львівстандартметрологія» від 27 лютого 2017 року затверджено нову структуру та новий штатний розпис підприємства. Наказом № 85 по ДП «Львівстандартметрологія» від 01 березня 2017 року, у зв`язку із реорганізацією, прийнято рішення про скорочення чисельності та штату працівників. Про існування даних наказів він дізнався 29 березня 2017 року зі змісту попередження про наступне вивільнення, коли йому також було запропоновано зайняти посаду інженера з техніки безпеки 1 категорії.

За період з часу затвердження нової структури та штатного розпису підприємства та до часу його повідомлення про наступне вивільнення (з 01 березня 2017 року до 29 березня 2017 року) відповідач, порушуючи його трудові права та вимогу закону, приймав нових працівників. Так, наказом керівника ДП «Львівстандартметрологія» від 01 березня 2017 року №16-к на посаду начальника комерційного відділу прийнято ОСОБА_2 , наказом № 17-к від 01 березня 2017 року на посаду начальника центру підтвердження відповідності колісних транспортних засобів прийнято ОСОБА_3 , а наказом № 19-к від 17 березня 2017 року на посаду начальника організаційного сектору прийнято ОСОБА_4

Уповноважені особи ДП «Львівстандартметрологія» зобов`язані були запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві. Однак в порушення вищевказаних норм КЗпП України відповідачем не запропоновано йому посаду заступника начальника комерційного відділу, яка була вільна з 29 травня 2017 року.

Приймаючи рішення та підписуючи наказ № 59-к про звільнення, генеральний директор ОСОБА_5 перевищив свої повноваження, оскільки за змістом п. 7. 5 Статуту ДП «Львівстандартметрологія» він не мав права звільнити заступника генерального директора без погодження з Уповноваженим органом управління, яким є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Просив поновити його на посаді генерального директора з економічних питань ДП «Львівстандартметрологія» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з економічних питань ДП «Львівстандартметрологія».

Стягнуто з ДП «Львівстандартметрологія» на користь ОСОБА_1 103 278,64 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням необхідності стягнення з цієї суми податків і інших обов`язкових платежів та судовий збір в дохід держави в розмірі 1 032,80 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 16 605,80 грн з урахуванням необхідності стягнення з цієї суми податків і інших обов`язкових платежів звернуто до негайного виконання.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення: «У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ДП «Львівстандартметрологія» витрат на послуги адвоката Гришина О.В. - відмовити у зв`язку з недоведеністю понесення ним витрат на правничу допомогу».

Рішення судів мотивовані тим, що в порушення пункту 7.5 Статуту підприємства звільнення позивача відбулось без погодження з уповноваженим органом управління - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та в порушення вимог статті 42-1 КЗпП України позивачу ОСОБА_1 не було запропоновано посаду начальника комерційного відділу, яка була вільна з 29 травня 2017 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2019 року ДП «Львівстандартметрологія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, в якій просило скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що жодним розпорядчим документом Уповноваженого органу управління-Міністерства економічного розвитку і торгівлі не встановлено порядку та процедури погодження на звільнення працівників. Натомість п.п.10.2.9 Статуту до компетенції Уповноваженого органу управління відноситься лише погодження кандидатур на посади заступників генерального директора, головного бухгалтера, керівника юридичної служби підприємства, а не погодження їх звільнення.

Судом не враховано, що після погодження нової структури та штатного розпису підприємства не передбачено посади заступника генерального директора з економічних питань, а тому адміністрацією підприємства позивачу було запропоновано посаду інженера з техніки безпеки І категорії, яка відповідала його спеціальності (інженер-економіст) та попередньому досвіду роботи. Від даної посади позивач відмовився, а інші посади йому не пропонувались з огляду на те, що позивач не має досвіду роботи та практичних навичок виконувати окремі функціональні обов`язки.

Судом не враховано, що позивач не надав жодних доказів про відповідний рівень кваліфікації та досвіду виконання обов`язків на посаді начальника чи заступника начальника комерційного відділу, а тому рішення адміністрації не пропонувати йому ці посади є обґрунтованим.

Позиція інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

14 червня 2019 року матеріали цивільної справи № 466/4648/17-ц надійшли до Верховного Суду та передані доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №21-к від 02 березня 2011 року був прийнятий з 03 березня 2011 року на посаду заступника генерального директора з економічних питань ДП «Львівстандартметрологія».

Наказом ДП «Львівстандартметрологія» №59-к від 31травня 2017 року позивача ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту першому статті 40 КЗпП України.

За змістом пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У справах, пов`язаних зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу абощо власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що скорочення позивача відбулось з перевищенням генеральним директором своїх повноважень, оскільки пунктом 7.5 Статуту ДП «Львівстандартметрологія» передбачено, що генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань вирішує питання добору, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, призначає на посади та звільняє з посад працівників підприємства, крім заступників генерального директора, головного бухгалтера, керівника юридичної служби підприємства, які призначаються на посади і звільняються з посад генеральним директором підприємства за погодженням з уповноваженим органом управління.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки доводам відповідача про те, що в структурі та штатному розписі ДП «Львівстандартметрологія» була лише одна посада заступника генерального директора з економічних питань, тому коли Міністерство економічного розвитку та торгівлі погодило нову структуру та штатний розпис підприємства, в яких не передбачено посадизаступника генерального директора з економічних питань, фактично було погоджено вивільнення позивача.

Крім того, судом під час розгляду справи було встановлено, що за період з часу затвердження нової структури та штатного розпису підприємства та до часу повідомлення позивача ОСОБА_1 про наступне вивільнення (з 01 березня 2017 року до 29 березня 2017 року) відповідачем прийнято на роботу нових працівників.

Прийняті працівники згідно Наказу №17-к від 01 березня 2017 року на посаду начальника центру підтвердження відповідності колісних транспортних засобів, на посаду начальника організаційного сектору прийнято працівника згідно Наказу № 19-к від 16 березня 2017 року.

Наказом керівника ДП «Львівстандартметрологія» від 01 березня 2017 року №16-к на посаду начальника комерційного відділу,яка була вільна з 29 травня 2017 року, прийнято ОСОБА_2 .

Однак вказані посади не були запропоновані позивачу.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року № 6-45цс11, зазначено, звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 цього кодексу). До Поняття кваліфікації як таке, що включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення, є оціночним та визначається у кожній конкретній справі залежно від установлених судом обставин.

За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу не були запропоновані всі вільні посади, не з`ясував, чи були наявні на підприємстві вільні посади, які відповідають кваліфікації позивача, не перевірив доводів відповідача про те, що освітній рівень позивача, його стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення не відповідали вимогам до вільних посад, які існували на підприємстві на час його звільнення.

В матеріалах справи взагалі відсутні відомості щодо кваліфікаційних вимог до вільних посад, які існували на підприємстві на час звільнення позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, у справі, яка переглядається, апеляційний суд повно, всебічно й об`єктивно не з`ясував усіх обставин справи та не надав їм належної оцінки.

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргудержавного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасувати.

Справу № 466/4648/17-ц направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук