Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 286/854/16-ц

провадження № 61-3443св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Талько О. Б. від 17 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, уточнивши його, до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 5/24 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Фактично житловий будинок складається з двох квартир, а квартира, в якій проживає відповідач, має дві кімнати, коридор, 2 кладові, кухню, ванну та санітарну кімнату. Саме цією житловою площею має право користуватися позивач, як власник частки в розмірі 5/24, відповідачка, яка володіє часткою у розмірі 1/24 та ОСОБА_5, яка є власником 1/4 частки, алепостійно проживає в Республіці Білорусь.

Відповідач не допускає позивача до житла, уникає переговорів щодо вселення та користування частиною будинку, двері не відчиняє, тому позивач, не маючи іншого житла, змушена винаймати квартиру.

З огляду на викладене вона просить вселити її в житловий будинок на АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні зазначеною квартирою.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області у складі судді Кулініча Я. В. від 8 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела, що відповідач чинить перешкоди в користуванні вказаним житлом.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 8 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 Вселено ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 яку займає ОСОБА_3У задоволенні позову в частині зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач є співвласницею спірного житла, відповідач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 у вказаному будинку сама та заперечує право позивача на проживання в ній і протягом тривалого часу в сторін наявний конфлікт щодо користування цим будинком.

У вересні 2016 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що хоча спірний будинок на праві спільної власності належить і іншим особам, але позивач звернулася до суду з позовом лише до ОСОБА_6 При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач зверталася до співвласників спірного будинку з пропозицією визначення порядку користування ним. Крім тогоАДРЕСА_2 у спірному будинку як такої немає.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що позивач набула право власності на ідеальну частку в спірному жилому будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_7

Відповідач була дружиною померлого спадкодавця і успадкувала обов'язкову частку в спадковому майні.

ОСОБА_5 є співвласником спірного будинку на підставі договору дарування від 21 листопада 2005 року.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 9 лютого 2016 року у справі № 286/3988/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про поділ частини житлового будинку в натурі, встановлено та підтверджено право власності ОСОБА_2 на 5/24 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ОСОБА_3 - на 1/24 частину вказаного будинку, ОСОБА_5 - на 1/4 частину спірного будинку та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Також у вказаному рішенні встановлено, що згідно з висновком експерта розподіл спірної частини домоволодіння № 17 на вул. Франка в м. Овручі Житомирської області на три окремі ізольовані квартири відповідно до часток 1/24, 5/24 та 1/4, а також вимог нормативних документів не вбачається можливим. Спірні відносини між сторонами з приводу користування спільним спадковим майном існують протягом тривалого часу.

У будинку проживає відповідач, співвласник - ОСОБА_8, а співвласник ОСОБА_5 проживає в Республіці Білорусь.

Між колишніми співвласниками спірного будинку склався певний порядок користування ним. Так, відповідно до копії паспорта ОСОБА_3 та довідки комунального підприємства «Комунальник» ОСОБА_3 одна зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 на вул. АДРЕСА_1 у м. Овручі Житомирської області з січня 2004 року.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка заперечувала право позивачки на проживання. Зокрема, на запитання головуючого у справі відповіла, що заперечує, «щоб вона там жила» і не впустить її до будинку.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої та третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зазначена норма закону передбачає, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, у разі виникнення конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, установивши характер спірних правовідносин та дослідивши наявні в справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки право власності позивача є абсолютним та непорушним, то позов в частині вселення підлягає задоволенню, що повністю поновить порушене право позивача.

Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_3 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк