Постанова
Іменем України
7 березня 2018 року
м. Київ
справа № 2318/2402/12-ц
провадження № 61-3303 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,
Хопти С. Ф.,Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області у складі суддів: Міщенка С. В., Трюхана Г. М.,
Магди Л. Ф., від 28 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИВ :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі -
ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику на споживчі потреби кредитні кошти у розмірі 24 тис. доларів США зі сплатою 14,3% річних за увесь час фактичного користування кредитом до 15 вересня 2017 року. На забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 17 вересня 2007 року між банком та
ОСОБА_5 укладено договір поруки. 30 серпня 2010 року між
ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за яким він набув права вимоги за вказаним кредитним договором. Оскільки позичальник своєчасно не здійснював погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за кредитним договором, у нього перед банком станом на
7 березня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 234 561 грн
87 коп., яку банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у складі судді Кормана О. В. від 8 жовтня 2012 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт видачі кредиту та розмір заборгованості за кредитним договором.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову
ПАТ «Дельта Банк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 234 561 грн 87 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, є всі підставі для стягнення з нього та поручителя на користь банку заборгованості за кредитним договором.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що отримавши у кінці травня 2010 року від ТОВ «Укрпромбанк» вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, позичальник її виконав повністю 15 червня
2010 року, а тому позов банку безпідставний та суперечить
статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У серпні 2016 року від ПАТ «Дельта Банк» надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких банк посилається на те, що приєднані до касаційної скарги копії квитанцій сплати заборгованості не є належними та допустимими доказами, оскільки були сплачені за договором № 305/ФК-07, тоді як спір виник з приводу виконання договору за № 305/ФКВ-07. Крім того, вони не містять паспортні дані платника та виготовлені Уманською філією ТВ БВ № 2 ТОВ «Укрпромбанк», яка 1 квітня 2010 року припинила свою діяльність, отже надані ОСОБА_4 квитанції від 15 червня 2010 року вказаним банком не видавались.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 вересня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику на споживчі потреби кредитні кошти у розмірі 24 тис. доларів США зі сплатою 14,3% річних за увесь час фактичного користування кредитом до 15 вересня 2017 року.
На забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 17 вересня 2007 року між банком та
ОСОБА_5 укладено договір поруки, за яким остання поручилася солідарно відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань.
30 серпня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за яким він набув права вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у позичальника перед банком станом на 7 березня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 234 561 грн 87 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 170 631 грн 03 коп.; заборгованості по відсотках - 63 930 грн 84 коп.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов'язанні.
Згідно з частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов᾽язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 не виконує умови кредитного договору від 17 вересня 2007 року № 305/ФКВ-07 щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за кредитними коштами відсотків, що є підставою для стягнення з нього та поручителя ОСОБА_5 у солідарному порядку отриманих позичальником коштів, відсотків за користування кредитом та пені.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Суд апеляційної інстанції встановив, що банк свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав, однак доказів, що підтверджують повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, позичальник не надав.
Доводи касаційної скарги про те, що отримавши вимогу
ТОВ «Укрпромбанк» про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, позичальник майже одразу її виконав, сплативши вказані у цій вимозі суми на користь банку, про що свідчать відповідні квитанції, є необґрунтованими, оскільки таких доказів у судах попередніх інстанцій ОСОБА_4 не надав, матеріали справи не містять квитанцій про сплату останнім кредитної заборгованості, а суд касаційної інстанції, відповідно до статті 400 ЦПК України, позбавлений можливості приймати та досліджувати нові докази і надавати їм правову оцінку.
Додані до касаційної інстанції квитанції не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції повноважень приймати та досліджувати нові докази і надавати їм правову оцінку не має.
В своїх запереченнях на позов ОСОБА_5 на зазначені обставини не посилалася.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити
без задоволення, а рішення апеляційного суду Черкаської області
від 28 лютого 2013 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк