Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.10.2019 року у справі №752/21827/14

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 752/21827/14

провадження № 61-11330св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство "Київпастранс",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства (далі - КП) "Київпастранс", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2014 року близько 12.30 год. на пл.

Одеській у м. Києві ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з КП "Київпастранс" та керуючи тролейбусом, номерний знак НОМЕР_1, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого сталося зіткнення з належним їй автомобілем марки "Хонда", номерний знак НОМЕР_2.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) його автомобіль було пошкоджено.

Відповідно до акту виконаних робіт від 08 травня 2014 року № ИВН-10 вартість ремонтних робіт автомобіля склала ~money0~

ПрАТ "СК "Уніка" їй було сплачено страхове відшкодування за вирахуванням ризику пошкодження аерографії, оскільки такий ризик не було застраховано, а також за вирахуванням франшизи, яка становить ~money1~

Вона звернулася із претензією до відповідача про виплату різниці завданої майнової шкоди, посилаючись на положення 1172 ЦК України, оскільки винуватець ДТП є працівником КП "Київпастранс"

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з стягнути з КП "Київпастранс" ~money2~ майнової шкоди, інфляційні втрати у розмірі ~money3~, три процента річних від суми простроченого зобов'язання у розмірі ~money4~

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року у складі судді Новака А. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 ~money5~

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що різниця між реальною шкодою та виплаченою страховою компанією має бути погашена КП "Київпастранс" на підставі правил статті 1172 ЦК України, як юридичної особи, працівник якої завдав шкоди джерелом підвищеної небезпеки під час виконання ним трудових обов'язків.

Крім того, суд вважав необхідним на підставі частини 2 статті 625 ЦК України стягнути з КП "Київпастранс" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з травня 2014 року по червень 2016 року та суми трьох процентів річних від простроченої суми боргу за 828 днів (з травня 2014 по 20 липня 2016 рік).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу КП "Київпастранс" задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року змінено.

Стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди ~money6~

У задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд правильно стягнув на користь позивача майнову шкоду на підставі статті 1172 ЦК України, проте не врахував, що положеннястатті 625 ЦК України не застосовується до правовідносин з приводу відшкодування шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій учасниками процесу не оскаржуються, тому колегією суддів відповідно до положень статті 400 ЦПК України не перевіряються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення районного суду в оскаржуваній частині. Вважає, що положення статті 625 ЦК України застосовується до будь якого грошового зобов'язання.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КпАП України.

З постанови вбачається, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 був пошкоджений автомобіль ОСОБА_1.

Відповідно до акту виконаних робіт від 08 травня 2014 року № ИВН-10 вартість ремонтних робіт автомобіля "Хонда", номерний знак НОМЕР_2 склала ~money7~

З огляду на лист ПрАТ "СК "Уніка" власнику автомобіля "Хонда", номерний знак НОМЕР_2, було виплачено страхове відшкодування у розмірі ~money8~, за вирахуванням франшизи ~money9~ та ризику пошкодження аерографії у розмірі ~money10~

ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з КП "Київпастранс" та виконував трудові обов'язки водія тролейбусу, що не заперечується сторонами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно до частині 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що суму боргу з відповідача на користь позивача слід стягнути з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з травня 2014 року по червень 2016 року та суми трьох процентів річних від простроченої суми боргу за період 828 днів (з травня 2014 року до 20 липня 2016 року).

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині, апеляційний суд виходив з того, що положеннястатті 625 ЦК України не застосовується до правовідносин з приводу відшкодування шкоди.

Проте, з таким рішення апеляційного суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених частиною 2 статті 509 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533, 534, 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 212, 213, 214, 215 ЦПК України (у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та закон, який їх регулює, дійшовши обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі ~money11~ та трьох процентів річних у розмірі ~money12~, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено ~money13~ судового збору, що підтверджується доданою до скарги квитанцією, тому вказана сума коштів підлягає стягненню із КП "Київпастранс" на користь позивача, оскільки колегія суддів задовольняє її касаційну скаргу та залишає у силі рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України скасувати.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року в частині стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 індексу інфляції у розмірі ~money14~ 04 (чотири) копійки та 3 % річних у розмірі ~money15~ 47 (сорок сім) копійок на підставі статті 625 ЦК України залишити в силі.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі ~money16~ 32 (тридцять дві) копійки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк