Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.10.2019 року у справі №752/21958/17

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 752/21958/17-ц

провадження № 61-18763св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Карпенко С. О., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,

треті особи за первісним позовом: служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року в складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В., в якому просила:

1) визнати недійсним розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року № 39016 про передання в приватну власність ОСОБА_2 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 ;

2) визнати недійсним свідоцтво про право власності на 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 на підставі розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року № 39016;

3) визнати недійсним договір дарування 46/100 часток квартири АДРЕСА_2 , посвідчений 06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

4) визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що вона є користувачем квартири АДРЕСА_1 , куди вона та ОСОБА_2 вселилися як члени сім`ї наймача ОСОБА_4 . Зазначає, що в спірній квартирі проживає разом зі своїм чоловіком та сином.

02 липня 2010 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_3 , у зв`язку з чим з 2011 року переїхала проживати до свого чоловіка.

09 червня 2017 року ОСОБА_2 приватизувала 46/100 часток спірної квартири, які 06 листопада 2016 року на підставі договору дарування передала ОСОБА_3 .

Вважає, що приватизація є незаконною, оскільки ні вона, ні члени її сім`ї (син, чоловік), які постійно проживають у спірній квартирі, не надавали своєї згоди на приватизацію квартири; загальна площа кімнати, яку приватизувала Га ОСОБА_5 , є більшою, ніж та житлова площа, що виділена їй в одноосібне користування за договором найму, і частково включає в себе загальну площу, виділену в спільне користування всіх наймачів.

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В., в якому просила ухвалити рішення про її вселення в квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні житловим приміщенням, змінює замки на вхідних дверях квартири, вчиняє сварки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року № 39016 про передання в приватну власність ОСОБА_2 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 на підставі розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року № 39016.

Визнано недійсним договір дарування 46/100 часток квартири АДРЕСА_2 , посвідчений 06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що при приватизації житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_1 необхідна була письмова згода всіх повнолітніх членів сім`ї, в тому числі згода ОСОБА_1 як матері неповнолітнього сина, а таких документів ОСОБА_2 до відділу приватизації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не подала; загальна площа приватизованої кімнати ОСОБА_2 становить 25,7 кв. м, тобто є більшою, ніж та житлова площа, що виділена їй в одноосібне користування за договором найму (10,5 кв. м), і частково включає в себе житлову площу, виділену в спільне користування їй та ОСОБА_1 з малолітнім сином (кімната 18,40 кв. м); ОСОБА_2 , незаконно приватизувавши 46/100 часток спірної квартири, не мала права передавати їх ОСОБА_3 ; суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у вказаній квартирі, оскільки її вибуття було не лише вимушеним, а й тимчасовим, вона не вибула з квартири остаточно.

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вона набула право користування квартирою АДРЕСА_1 як член сім`ї наймача - її матері ОСОБА_4 , має у користуванні окрему кімнату житловою площею 10,5 кв. м.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про передання в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири. В іншій частині рішення не оскаржувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження про передання в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона мешкає в окремій кімнаті, і згода ОСОБА_1 на її приватизацію не потрібна. ОСОБА_1 подала позов лише в своїх інтересах. Загальна площа, що передається в приватну власність шляхом приватизації, складається із житлової площі кімнати, частини всіх побутових приміщень загального користування, що знаходяться в квартирі, та її розподіл проводився пропорційно до площі кімнати, яку вона займає.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У травні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

При цьому, посилається на те, що приватизація частини квартири не можлива без згоди всіх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі; ОСОБА_2 приватизувала більшу площу, ніж виділено їй у користування. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_3 . Зазначає, що доводи касаційної скарги не відповідають дійсності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В., про визнання недійсними розпорядження про передання в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири, визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В., про вселення призначена до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 липня 1986 року ОСОБА_4 на родину з трьох осіб (вона, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) видано ордер № 4824 на вселення до квартири АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року № 782 розділено договір найму між ОСОБА_2 , яка одна мешкає у кімнаті № 6 житловою площею 10,50 кв. м, та ОСОБА_1 , яка із сином мешкає у кімнаті № 7 житловою площею 12,5 кв. м, у трикімнатній квартири АДРЕСА_1 .

11 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про безоплатне передання у її власність частини житлової площі квартири АДРЕСА_1 .

Відділ приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації здійснив розрахунок площі квартири, що приватизується, у розмірі 25,7 кв. м, що становить 46/100 часток спірної квартири.

09 червня 2017 року зазначений відділ видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 .

06 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Л. В. посвідчила договір дарування 46/100 часток квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що для приватизації житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_1 необхідна була письмова згода всіх повнолітніх членів сім`ї, в тому числі згода ОСОБА_1 як матері неповнолітнього сина; загальна площа кімнати, яку приватизувала ОСОБА_8 , становить 25,7 кв. м, тобто є більшою, ніж та житлова площа, що виділена їй в одноосібне користування за договором найму (10,5 кв. м), і частково включає в себе житлову площу, виділену в спільне користування їй та ОСОБА_1 із малолітнім сином.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з такими висновками апеляційного суду, вважає їх передчасними і такими, що суперечать нормам матеріального права, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Пунктом 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно зі статтею 8 вказаного закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку про те, що право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у займаних квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитках, кімнатах у комунальних квартирах,за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в зазначених приміщеннях, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Суди встановили, що розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 листопада 2012 року № 782 розділений договір найму між ОСОБА_2 , яка одна мешкає у кімнаті № 6 житловою площею 10,50 кв. м, та ОСОБА_1 , яка з родиною з двох осіб (вона, син) мешкає у кімнаті № 7 житловою площею 12,5 кв. м, у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 .

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є самостійними наймачами окремих кімнат у комунальній квартирі. Ці кімнати підлягають приватизації кожна окремо особами, яким вона виділена за договором найму, при цьому згоди наймачів інших кімнат на їх приватизацію згідно із Законом не вимагається.

Висновок апеляційного суду про те, що загальна площа кімнати, яку приватизувала ОСОБА_2 (25,7 кв. м) є більшою, ніж житлова площа, що виділена їй в одноосібне користування за договором найму (10,5 кв. м), є передчасним, оскільки суд не перевірив дотримання порядку визначення загальної площі, що передається у власність, визначеного п. 6.2 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, відповідно до якого у комунальній квартирі, жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймачів, загальна площа, що передається у власність громадян, визначається як сума площ займаних наймачами жилих кімнат з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих у них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас) та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між усіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат.

З огляду на вказане апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не перевірив належним чином доводів заявника та у своєму рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , а лише обмежився посиланням на те, що доводи апеляційної скарги не є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином, ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження про передання в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартирипідлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи суду належить урахувати вищевикладене, перевірити належним чином доводи апеляційної скарги та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою реалізації завдання цивільного судочинства, а саме забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження про передання в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження про передачу в приватну власність частини квартири, свідоцтва про право власності на частину квартири, договору дарування частини квартири скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Жданова Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев С. О. Карпенко В. М. Коротун