Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 501/5269/15-ц

провадження № 61-5001св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Процик М. В., Дрішлюка А. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2015 року позивач надавав ОСОБА_3 допомогу у оформленні спадкових прав на Ѕ частину АДРЕСА_1, оскільки він вже допомагав іншій співвласниці ОСОБА_5 в оформленні цієї квартири. Відповідач пообіцяла, що після вступу в спадщину і оформлення документів, вона продасть йому частку квартири, він разом із ОСОБА_6 продадуть квартиру, у зв'язку із чим 12 жовтня 2015 року позивач передав відповідачу 1000 доларів США, але в подальшому відповідач продала квартиру та відмовилась повертати його гроші.

ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 26 900 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2016 року в складі судді: Максимович Г. В. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договірних правовідносин, а в наданій суду розписці відповідачем не підтверджено отримання від ОСОБА_2 грошових кошів за договором позики.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2016 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 24 980 грн, а також судові витрати у розмірі 249,80 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 12 жовтня 2015 року отримала від ОСОБА_2 кошти у розмірі 1 000 доларів США, що підтверджуються розпискою. Доказів на підтвердження повернення ОСОБА_3 коштів ОСОБА_2 не надано. Оскільки між сторонами не існувало будь-яких договірних відносин, то вказані кошти підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Аргументи учасників справи

У серпні 2016 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржене рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на порушення апеляційним судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував до спірних відносин статтю 1212 ЦК України замість статті 638 ЦК України. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували неправомірність отримання спірних коштів відповідачем. Розпискою не встановлено обов'язку відповідача повернути кошти і вона не підтверджує наявність правовідносин між сторонами.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 направив заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Заперечення мотивовані тим, що апеляційний суд правильно застосував статтю 1212 ЦК України, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 20 листопада 2015 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину АДРЕСА_2.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 належить Ѕ частини АДРЕСА_1.

Згідно матеріалів спадкової справи оформленням спадкових прав ОСОБА_3 як представник за довіреністю займався ОСОБА_2, на підтвердження чого свідчать довіреності від 20 жовтня 2015 року на ведення судових справ, а також від 20 жовтня 2015 року на оформлення спадкових справ.

12 жовтня 2015 року ОСОБА_7 видала ОСОБА_2 розписку про те, що отримала від нього 1 000 доларів США, у тексті розписки є дописка іншим кольором «+ 30%».

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Встановивши, що розписка від 12 жовтня 2015 року підтверджує отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_2 коштів, проте будь-які договірні відносини між сторонами відсутні, апеляційний суд зробив правильний висновок про задоволення позову.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд помилково застосував до спірних відносин статтю 1212 ЦК України замість статті 638 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судами, будь-які договірні відносини між сторонами відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то на підставі статті 436 ЦПК України виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року слід поновити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило