Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2018 року у справі №372/407/17

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 372/407/17-ц

провадження № 61-6097св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року в складі судді Потабенко Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області

від 06 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Матвієнко Ю.

О., Волохова Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 03 червня 2016 року, між банком та

ОСОБА_1 укладено генеральну угоду № б/н про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої відповідач отримав грошові кошти у розмірі 17 061,54 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань утворилась заборгованість у розмірі 24 331,96 грн, яка складалася із: заборгованості за кредитом - 17 061,55 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 695,75 грн, заборгованості за пенею та комісією - 3
412,30 грн, штрафу - 1 162,39 грн.

З урахуванням викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту в розмірі 24
331,96 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області

від 06 листопада 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази наявності договірних відносин між банком та ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що, укладаючи кредитний договір, сторони погодили усі істотні умови договору, що підтверджується особистим підписом відповідача. Відповідач підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у

ПАТ КБ "ПриватБанк", погодився виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку. Судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності у зв'язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційне провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року дану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 24 травня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн у формі встановленого кредитного ліміту на кредитну картку.

03 червня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено генеральну угоду № б/н.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань, станом на 25 січня 2017 року, виникла заборгованість у розмірі 24 331,96 грн із яких: 17 061,55 грн - заборгованість за кредитом, 2 695,75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 412,30 грн - заборгованість за пенею та комісією; 1
162,39 грн - штраф відповідно до пункту 2.2 генеральної угоди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У частинах 1 -3 статті 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Встановивши, що ПАТ КБ "ПриватБанк" надав до суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 24 травня 2011 року, в якій він погодився з тим, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами банку складають між сторонами кредитний договір та копію генеральної угоди б/н, укладеної між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, суди не дали цим доказам належної правової оцінки, що є порушенням статей 212, 213, 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року.

Розрахунок заборгованості, наданий банком, судами взагалі не досліджувався.

У статті 212 ЦПК України 2004 року визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 58 ЦПК України 2004 року).

Згідно з положеннями частини 3 статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України.

Положеннями частини 4 статті 10 ЦПК України 2004 року на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених частини 4 статті 10 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що суд, встановивши існування між сторонами кредитних правовідносин, самоусунувся від вирішення даного спору по суті зі всебічним та повним дослідженням усіх обставин справи, не сприяв сторонам у реалізації їх процесуальних прав, формально відмовивши у задоволенні позову, у зв'язку із його недоведеністю.

Судами указано, що 03 червня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено генеральну угоду № б/н, проте не встановлено на який строк та на яких умовах видавався кредит.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212, 213, 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року належним чином не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, формально розглянув справу на користь відповідача, не забезпечив повного та всебічного її розгляду, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило