Історія справи

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 204/6085/20

провадження № 61-21431св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради,

третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Дніпровської міської ради на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 рокуу складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 , Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» (далі - КЖЕП «Південне»), третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - Департамент) про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що 19 червня 2003 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення № 1549 «Про проведення реєстрації багатоквартирних будинків, що перебувають на утриманні об`єднань співвласників (власників квартир і нежитлових приміщень), або юридичних осіб - балансоутримувачів незалежно від форм власності». Відповідно до цього рішення Комунальному підприємству «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» доручено проводити реєстрацію багатоквартирних будинків.

Згідно розпорядження голови обласної ради від 10 вересня 2003 року № 171-р цілісний майновий комплекс обласного житлово-комунального підприємства «Південне» (далі - ОЖКП «Південне»), що належить до спільної власності територіальних громад області, передано у власність територіальної громади м. Дніпропетровська.

10 вересня 2003 року комісією з питань приймання-передачі цілісного майнового комплексу ОЖКП «Південне» із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Дніпропетровська складено акт приймання-передачі із спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу ОЖКП «Південне», яким передано в житловий фонд низку житлових будинків, зокрема, буд. АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 прийнято в комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства «Південне», «Центральний», «Лівобережжя».

Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» на підставі зазначених рішень проведена реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та записано в реєстрову книгу № 48ЖЮ за реєстровим № 4877-181.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Дніпровській міській раді стало відомо, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 78,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1750157212101). Реєстрація права власності здійснена державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області (далі - КП «БТІ» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області) Вусиком М. О. на підставі свідоцтва про право власності б/н від 11 листопада 1999 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне».

Також, в матеріалах реєстраційної справи міститься лист Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «ДМБТІ») від 08 листопада 2018 року за № 16697 про те, що станом на 31 грудня 2012 в матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості про право власності на кв. АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 11 листопада 1999 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне», згідно з розпорядженням від 11 листопада 1999 року за № 1801-99, зареєстровано бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу за № 103п-201. З доданого свідоцтва вбачається, що взагалі відсутні відомості кому належить спірна квартира.

Департаментом правового забезпечення Дніпровської міської ради відправлений запит до КП «Дніпровське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради про надання інформації щодо того, чи надавалась відповідь ОСОБА_1 від 11 листопада 1999 року за № 1801-99 про реєстрацію права власності. У відповідь надійшов лист КП «ДМБТІ» від 27 квітня 2020 за № 4686 про те, що станом на 31 грудня 2020 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 не значиться кв. АДРЕСА_3 . Також, Департаментом правового забезпечення Дніпровської міської ради відправлений запит до Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про надання інформації про прийняття рішення виконавчим комітетом про видачу ордеру на ім`я ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_2 . Листом від 04 серпня 2020 року № 506 Чечелівська районна у місті Дніпрі рада повідомила про відсутність запитуваної інформації. Таким чином, документи, надані відповідачем для реєстрації не відповідають дійсності, а реєстрація права власності незаконна.

Позивач просив:

визнати недійсним свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна: кв. АДРЕСА_2 від 11 листопада 1999 року б/н, яке видане Державним житлово-комунальним підприємством «Південне»;

витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

припинити право власності на об`єкт нерухомого майна - кв. АДРЕСА_2 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - кв. АДРЕСА_2 , внесений державним реєстратором КП «БТІ» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області Вусиком М. О.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , КЖЕП «Південне», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування нерухомого майна відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, суд першої інстанції виходив з того, що: свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється; свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності; правовстановлюючим документом є розпорядження Державного житлово-комунального підприємства «Південне» від 11 листопада 1999 року № 1801-99, на підставі якого видане відповідне свідоцтво про право власності, яке позивачем не оскаржене та вимог про визнання його недійсним не заявлено, тому окремі вимоги про визнання недійсним документа, яким оформлюється відповідне право, задоволенню не підлягають.

Вимоги про припинення права власності на спірну квартиру та скасування запису про право власності не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру. Окрім того, суд першої інстанції вказав на помилковість обраного способу захисту порушеного права в цій частині, оскільки з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення рішення у даній справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира поділена на два новостворені об`єкти нерухомого майна, власниками яких є особи, які не залучені до участі у справі. Відповідач ОСОБА_1 на день розгляду справи не є власником спірної квартири, а тому є неналежним відповідачем по справі.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту свого порушеного права, а також те, що вимоги про витребування майна можуть бути заявлені саме до осіб, що ним володіють, чого позивачем зроблено не було,обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи по суті Дніпровська міська рада дізналася про те, що спірна квартира була відчужена, у зв`язку з чим вони звернулися до суду із клопотанням про повернення справи в підготовче засідання для того, щоб мати можливість змінити підставу та предмет позову, яке суд першої інстанції не розглянув, оскільки чинним законодавством не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні2021 року Дніпровська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року; справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду; судові витрати покласти на відповідачів.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права та процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/404/19, № 388/180/17, № 905/1926/16, № 910/7103/21, 569/17272/15-ц. Зазначає, що Дніпровська міська рада 21 квітня 2021 року звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про повернення в підготовче засідання, проте дане клопотання судом не розглянуто, в тому числі і під час судового засідання 20 травня 2021 року. Вказує, що повернення до підготовчого провадження зумовлене необхідністю встановити фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення та не підтверджуються належними доказами, тому з метою справедливого та неупередженого вирішення справи суд може постановити відповідну ухвалу. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21.

Під час судового засідання 20 травня 2021 року суд залишив поза увагою той факт, що витребувані ухвалою суду від 24 березня 2021 року документи так і не надійшли та перейшов до судових дебатів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову неправильно посилається на норми статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 19 Конституції України, пункт 6 Тимчасового положення про реєстрацію та висновки Верховного Суду у справі № 917/927/17, оскільки правовідносини не є тотожними. Вважає, що оспорюване свідоцтво не є актом індивідуальної дії, який видано органом місцевого самоврядування на підставі розпорядження та підлягає визнанню недійсним. Суд першої інстанції також неправильно посилається на висновки, наведені у постанові Верховного Суду у справі № 906/516/19. Дійшовши висновку, що з 16 січня 2020 року закон не передбачає такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 204/6085/20 з суду першої інстанції.

У лютому 2022 року матеріали цивільної справи № 204/6085/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2022 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 03 квітня 2018 року у справі № 917/927/17, від 23 червня 2020 року від справі № 906/516/19, від 05 червня 2018 року у справі № 388/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Дніпропетровської обласної ради про виконання рішення обласної ради від 18 липня 2003 року № 202-9/XXIV «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська затверджено розпорядження голови обласної ради від 18 серпня 2003 року № 159-р «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська спільного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя», від 10 вересня 2003 року № 171-р «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Центральний» та від 06 жовтня 2003 року № 186-р «Про передачу із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Дніпропетровська житлових будинків, що перебувають на балансі Дніпропетровського обласного житлово-комунального підприємства «Аеродром» та розташовані на території м. Дніпропетровська.

19 червня 2003 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення № 1549 «Про проведення реєстрації багатоквартирних будинків, що перебувають на утриманні об`єднань співвласників (власників квартир і нежитлових приміщень), або юридичних осіб - балансоутримувачів незалежно від форм власності».

Відповідно до зазначеного рішення комунальному підприємству «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» доручено проводити реєстрацію багатоквартирних будинків.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 вирішено прийняти у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебувають на їх балансі.

10 вересня 2003 року комісією з питань приймання-передачі цілісного майнового комплексу ОЖКП «Південне» із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Дніпропетровська складений акт приймання-передачі із спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Південне», яким передано в житловий фонд низку житлових будинків, зокрема, будинок АДРЕСА_1 .

КП «ДМБТІ» на підставі зазначених рішень проведена реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та записано в реєстрову книгу № 48ЖЮ за реєстровим № 4877-181.

В той же час, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 223820100 від 14 вересня 2020 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 78,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1750157212101). Реєстрація права власності здійснена державним реєстратором КП «БТІ» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області Вусиком М. О. на підставі свідоцтва про право власності б/н від 11 листопада 1999 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне». З доданого свідоцтва, яке було надано державному реєстратору, вбачається, що у ньому відсутні відомості щодо прізвища, ім`я, по батькові особи, якій належить спірна квартира.

Відповідно до листа КП «ДМБТІ» від 08 листопада 2018 року № 16697, станом на 31 грудня 2012 в матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості про право власності на кв. АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 11 листопада 1999 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне», згідно з розпорядженням від 11 листопада 1999 року № 1801-99, зареєстровано БТІ в реєстрову книгу за № Юзп-201.

Департаментом правового забезпечення Дніпропетровської міської ради направлений запит до КП «Дніпровське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради про надання інформації щодо того, чи надавалась відповідь ОСОБА_1 від 11 листопада 1999 року № 1801-99 про реєстрацію права власності.

Відповідно до листа КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради від 27 квітня 2020 року № 4686, станом на 31 грудня 2020 року АДРЕСА_2 в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 не значиться, а відповідь ОСОБА_1 про реєстрацію права власності відсутня.

Департаментом правового забезпечення Дніпровської міської ради направлений запит до Чечелівської районної у м. Дніпрі ради про надання інформації про прийняття рішення виконавчим комітетом про видачу ордеру на ім`я ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_2 . Листом від 04 серпня 2020 року № 506 Чечелівська районна у м. Дніпрі рада повідомила про відсутність запитуваної інформації.

Департаментом правового забезпечення Дніпровської міської ради направлений запит до ліквідатора КЖЕП «Південне» Левченка В. В. про надання інформації про прийняття рішення виконавчим комітетом про видачу органом приватизації підприємства свідоцтва про право власності на кв. АДРЕСА_2 . Проте, станом на час розгляду справи відповідь не надійшла.

З наданих Відділом реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради документів, вбачається, що 28 грудня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В. за реєстровим № 20599, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому кв. АДРЕСА_2 в забезпечення виконання своїх зобов`язань згідно договору позики, укладеного між сторонами 28 грудня 2020 року на суму 150 000 грн з терміном повернення коштів - 30 грудня 2020 року. Також, нотаріусом внесено відповідне обтяження на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за реєстровим № 20600.

30 грудня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В. за реєстровим № 20827, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність кв. АДРЕСА_2 в рахунок виконання зобов`язань за договором іпотеки від 28 грудня 2020 року. Також нотаріусом, на підставі зазначеного договору знято відповідне обтяження на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстровим № 20870.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 253484858 від 20 квітня 2020 року вбачається, що об`єкт нерухомого майна - кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 78,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1750157212101) розподілена на 2 окремі квартири, які в реєстрі значаться за НОМЕР_3 та НОМЕР_3 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП101220324655. В свою чергу, новоутворену кв. АДРЕСА_2 відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2021 року № 1613, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. Право власності на новоутворену кв. АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 29 березня 2021 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП101220324655.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зробленийв постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).

Згідно частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:

«відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

У справі, що переглядається:

у вересні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 , КЖЕП «Південне», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування нерухомого майна;

ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за № 204/6085/20; призначено у справі підготовче засідання;

ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська постановленою на місці 01 грудня 2020 року закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті;

30 грудня 2020 року ОСОБА_2 в рахунок виконання зобов`язань за договором іпотеки від 28 грудня 2020 року прийняла у власність спірну квартиру, яка у подальшому розподілена на дві окремі квартири: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 ; після чого 02 квітня 2021 року кв. АДРЕСА_2 відчужена на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 . Право власності на новоутворену кв. АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 29 березня 2021 року;

21 квітня 2021 року Дніпровська міська рада до суду першої інстанції подала заяву про повернення в підготовче засідання з метою зміни предмету позову;

суди дійшли висновку про відсутність підстав для такого повернення, оскільки чинним законодавством не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи;

суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачем подано позов до зміни власника спірної квартири та її поділу на дві окремі квартири;

за таких обставин суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за неналежного складу відповідачів.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Україниу постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц ( провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасувати.

Справу № 204/6085/20 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук