Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №635/5051/17
Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №635/5051/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 635/5051/17

провадження № 61-24558св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Фонд соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,

третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та комісії з реорганізації Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Юдіна Є. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2018 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі.

Позов мотивовано тим, що його з 10 жовтня 2011 року призначено на посаду заступника директора Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Наказом від 31 липня 2017 року № 376-к його звільнено з посади заступника директора виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.

Позивач зазначає, що припинення виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відбулося на підставі наказу від 22 травня 2017 року № 259-ос шляхом приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Позивач вважає, що оскільки реорганізація відбулася шляхом приєднання, то дія трудового договору з ним продовжується, а тому рішення про його звільнення у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці є незаконним.

Крім того, позивач зазначає, що він не отримував повідомлення про зміну істотних умов праці, а також не отримував лист від 26 червня 2017 року щодо надання згоди (незгоди) про переведення на іншу роботу в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та вважає акт від 30 червня 2017 року про ненадання відповіді на вказаний лист сфальсифікованим. При звільненні не було враховано його переважного права на залишення на роботі.

Також позивач зазначає, що будь-яких змін в організації виробництва і праці, які б стали підставою для його переведення на іншу роботу не було та ніяких наказів з цього приводу не видавалось.

Ураховуючи викладене позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та комісії з реорганізації Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 31 липня 2017 року № 376-к «Про звільнення ОСОБА_4 за пунктом 6 статті 36 КЗпП України»; зобов'язати Фонд соціального страхування України поновити попередні умови праці, у межах його спеціальності, кваліфікації і посади, які були обумовлені трудовим договором на посаді заступника директора виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; поновити на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; зобов'язати усунути перешкоди у виконанні своїх посадових обов'язків шляхом забезпечення безпосереднього доступу до робочого місця заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Харківській області; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_4 проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення ухвалені при неправильному тлумаченні положень частини четвертої статті 36 та статті 32 КЗпП України та не застосуванні до спірних правовідносин положень пункту 1 статті 40 та статті 42 КЗпП України.

Заявник зазначає, що в даному випадку відбулась реорганізація (шляхом приєднання) робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а тому відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України дія трудового договору з позивачем є продовженою. Натомість відповідач, за відсутності будь-яких правових підстав, прийняв рішення про звільнення позивача, у зв'язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці. Таким чином суди не звернули уваги на те, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці, а відповідач незаконно вважав тотожними поняття зміни в організації праці у виді ліквідації юридичної особи шляхом приєднання та зміну істотних умов праці, яких не відбулось.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що відповідач не повідомив позивача про зміну істотних умов праці, а лише повідомив про зміну в організації праці. Також поза увагою суду залишилось те, що відповідач, одночасно з попередженням про зміну в організації праці, не пізніше ніж за два місяці, повинен був запропонувати йому іншу посаду, а запропонував менш ніж за місяць до звільнення, а також врахувати переважне право на залишення на роботі (частина друга, третя статті 49-2 КЗпП України).

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає. При цьому зазначено про те, що вивільнення працівників в процесі реорганізації не було заплановано та не відбулося, тому посилання позивача на норми статей 42, 49-2 КЗпП України та застосування пункту 1 статті 40 КЗпП України є безпідставними. Крім того, звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тому припинення трудового договору відбувається без врахування переважного права на залишенні на роботі, передбаченого статтею 42 КЗпП України.

Також відзив на касаційну скаргу подав Фонд соціального страхування України, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року справу № 635/5051/17 за позовом ОСОБА_4 до Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі призначено до судового розгляду.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом від 10 жовтня 2011 року № 507-к ОСОБА_4 призначено на посаду заступника директора Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року внесено зміни до перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з якими передбачено утворити Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Припинити виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Фонду соціального страхування України. Рішення щодо припинення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності привести у відповідність із цим Законом протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом.

Припинити всі відокремлені підрозділи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або їх робочих органів та відділень протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом, забезпечивши повне правонаступництво таких відокремлених підрозділів юридичними особами, які їх створили, а за їх відсутності - Фондом соціального страхування України, у тому числі щодо всіх прав, обов'язків та майна.

Наказом від 22 травня 2017 № 259-ос передбачено припинення Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Наказом від 26 травня 2017 року № 694 передбачено припинення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Харківській області шляхом приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 травня 2017 року № 34 «Деякі питання реорганізації Фондів соціального страхування» постановлено закінчити процедуру припинення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України шляхом реорганізації до 01 серпня 2017 року.

19 травня 2017 року повідомлено ОСОБА_4 про зміни в організації праці, що підтверджується його особистим підписом (а. с. 29).

26 червня 2017 року та 03 липня 2017 року ОСОБА_4 запропоновано перейти на роботу в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на посаду головного спеціаліста відділу профілактики виробничого травматизму.

Згода на таке переведення надана не була, що не заперечується позивачем.

Наказом голови комісії з реорганізації, директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 31 липня 2017 року № 376-к ОСОБА_4 звільнено з посади заступника директора виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту третього статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Частиною третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частинипершої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 22 травня 2017 року № 259-ос припинено Виконавчу дирекцію Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, де працював ОСОБА_4, шляхом приєднання до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, та запропоновано ОСОБА_4 перейти на роботу в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на посаду головного спеціаліста відділу профілактики виробничого травматизму.

03 травня 2017 року створено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в штаті якого передбачено лише дві посади заступника начальника управління, в той час як штатними розписами організацій, які були приєднані, було передбачено чотири посади заступників.

При цьому представником відповідача зазначено, що посада заступника начальника Управління не відповідає посаді заступника директора виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на якій працював ОСОБА_4 до реорганізації.

Тобто на підприємстві фактично відбулось скорочення чисельності або штату працівників, що може слугувати лише підставою для звільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з обов'язковим дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України.

Наявність в штатному розписі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області лише двох посад заступника начальника управління, замість чотирьох, які були передбачені штатними розписами організацій, які були приєднані, не можна вважати зміною істотних умов праці в розумінні частини третьої статті 32 КЗпП України.

Висновки судів про те, що на підприємстві відбулись зміни істотних умов праці внаслідок реорганізації шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі змін законодавства, у зв'язку з чим ОСОБА_4 було запропоновано роботу в порядку переведення в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на посаді головного спеціаліста, оскільки посада заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області не є тотожною посаді заступника директора виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яку обіймав ОСОБА_4, є необґрунтованими, оскільки посада, яку обіймав позивач, фактично була скорочена.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на підприємстві відбулись зміни істотних умов праці та щодо законності дій роботодавця під час вивільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2018 року скасувати, справу переданий на новий розгляд до суду першої інстанції .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик