Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2018 року у справі №426/8631/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 428/8631/17

провадження № 61-23984св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє через представника ОСОБА_2, на постанову Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Авалян Н. М., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» (далі - ТОВ «Сватівська олія») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 29 червня 2016 року його було прийнято на роботу до ТОВ «Сватівська олія» на посаду пресувальника-формувальника харчової промисловості (підмінного) екстраційного цеху олійно-екстраційного виробництва.

28 жовтня 2016 року між ним та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України протягом строку контракту на посадах солдатського сержантського складу.

Наказом ТОВ «Сватівська олія» від 28 листопада 2016 року № 2013-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв'язку зі вступом на військову службу.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки на нього поширюються гарантії, встановлені частиною четвертою статті 119 КЗпП України, ОСОБА_1 просив суд поновити строк звернення до суду з указаним позовом, оскільки на час подання позову він перебував на військовій службі та виконував службові і бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції, скасувати наказ ТОВ «Сватівська олія» від 28 листопада 2016 року № 2013-к про його звільнення, поновити його на роботі на посаді пресувальника-формувальника харчової промисловості (підмінного) екстраційного цеху олійно-екстраційного виробництва в ТОВ «Сватівська олія», стягнути з ТОВ «Сватівська олія» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 20 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до суду за вирішенням трудового спору.

Скасовано наказ ТОВ «Сватівська олія» від 28 листопада 2016 року № 2013-к про звільнення ОСОБА_1

Поновлено ОСОБА_1 на посаді пресувальника-формувальника харчової промисловості (підмінного) екстракційного цеху олійно-екстракційного виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія».

Стягнуто з ТОВ «Сватівська олія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2016 року по 20 вересня 2017 року у розмірі 32 656,50 грн.

Стягнуто з ТОВ «Сватівська олія» на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач був призваний на строкову військову службу під час проведення мобілізації, а тому його звільнення відбулося із порушенням вимог статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вимог статті 119 КЗпП України. Також суд стягнув всі належні суми на користь позивача при звільненні.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Сватівська олія» задоволено. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 20 вересня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не був призваний на військову службу під час мобілізації, кризова ситуація в країні не оголошувалася, воєнний стан не вводився, а тому останній був звільнений відповідно до вимог трудового законодавства, тому норми частини третьої статті 119 КЗпП України не поширюються на ці правовідносини.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач уклав контракт під час дії кризової ситуації, що загрожувала національній безпеці України, а особливий період в Україні не скасовано і на час дії контракту. Позивач як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України.

У червні 2017 року ТОВ «Сватівська олія» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що на час звільнення позивача воєнний стан введено не було, як і був відсутнім стан «особливого періоду», тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки на нього не поширюються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом установлено, що наказом від 29 червня 2016 року № 872-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «Сватівська олія» на посаду пресувальника-формувальника харчової промисловості (підмінного) до екстраційного цеху олійно-екстраційного виробництва.

28 жовтня 2016 року між Міністерством оборони України і ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України протягом строку контракту на посадах солдатського сержантського складу.

Наказом командира військової частини польової пошти ВО 927 від 28 жовтня 2016 року № 310 ОСОБА_1 призначено на посаду водія-хіміка взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного біологічного захисту ВОС 124037А 976.

Наказом ТОВ «Сватівська олія» від 28 листопада 2016 року № 2013-к ОСОБА_1 звільнено з посади пресувальника-формувальника харчової продукції 4 розряду (підмінний) на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв'язку зі вступом на військову службу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «;Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців.

У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міноборони від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду» та у постанові Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року у справі № 800/582/14, виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Також на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до статті 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що на час укладення контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору.

Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені частиною третьою статті 119 КЗпП України, тому місцевий суд обґрунтовано задовольнили позов про поновлення на роботі.

Отже, апеляційним судом безпідставно скасовано рішення місцевого суду, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ТОВ «Сватівська олія» на користь держави підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 560,00 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє через представника ОСОБА_2, задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року скасувати.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 20 вересня 2017 рокузалишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» на користь держави судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 560,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В . Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк