Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2019 року у справі №380/1130/18

Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 380/1130/18

провадження № 61-3044св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Нечепуренко Анатолій Віталійович,

відповідач-1 - Державна казначейська служба України,

представник відповідача-1 - Олешко Олексій Миколайович,

відповідач-2 - Головне управління Національної поліції в Київській області,

представник відповідача-2 - Кшемінська Юлія Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Тетіївського районного суду Київської області у складі судді Лісовенка П. І. від 09 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М.

А. від 22 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ Національної поліції в Київській області) про компенсацію моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності з 1998 року, необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 111 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підписки про невиїзд, втратою життєвого часу на тривалі допити, судові засідання, слідчі дії йому було заподіяно моральної шкоди, на відшкодування якої просив стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь грошові кошти в сумі 871 182 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тетіївський районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 871 182 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач незаконно перебував під слідством і судом з 25 серпня 1998 року по 16 березня 2018 року, що становить 19 років 7 місяців, то відповідно до вимог статті 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", позивач має право на відшкодування 871 182 грн моральної шкоди, вирахувавши вказаний розмір із установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ГУ Національної поліції в Київській області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ДКС України задоволено частково. Рішення Тетіївський районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року змінено.

Абзац другий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Стягнуто з Державного бюджету Українишляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 871 182 грн."

В іншій частині рішення Тетіївський районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача 871 182 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги ГУ Національної поліції в Київській області не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення судом способу відшкодування шкоди, апеляційний суд виходив із того, що кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ГУ Національної поліції в Київській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували всіх фактичних обставин справи, обґрунтованих мотивів щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди не навели та не врахували, що ГУ Національної поліції в Київській області було створено 02 липня 2015 року, тоді як кримінальна справа відносно позивача була порушена 25 серпня 1998 року, тому жодних протиправних дій відносно позивача заявник не вчиняв, тому не може бути відповідачем у справі. ГУ Національної поліції в Київській області не є правонаступником ГУ МВС України в Київській області, що не було враховано судом.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 380/1130/18 з Тетіївського районного суду Київської області. Зупинено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 25 серпня 1998 року слідчим СВ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області Попругою В. М. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 215 КК України (в редакції 1960 року).

25 серпня 1998 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину і поміщений в ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області.

28 серпня 1998 року постановою прокурора Тетіївського району Київської області Журавською Л. А. підозрюваного ОСОБА_1 звільнено з ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області та обрано стосовно нього міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

01 жовтня 1998 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 215 КК України і поміщений в ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області.

03 жовтня 1998 року постановою в. о. прокурора Тетіївського району Київської області Лисак М. Ф. підозрюваного ОСОБА_1 звільнено з ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області та міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відносно нього залишено попередньою.

11 серпня 1999 року постановою слідчого прокуратури Тетіївського району притягнуто ОСОБА_1 в якості обвинуваченого і пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 111 КК України.

19 серпня 1999 року кримінальна справа № 23/2285 із затвердженим прокурором обвинувальним висновком по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 111 КК України, була направлена на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області.

11 жовтня 1999 року постановою Тетіївського районного суду Київської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 111 КК України повернуто прокурору Тетіївського району Київської області на додаткове розслідування.

28 жовтня 1999 року постановою про закриття кримінального переслідування в частині пред'явленого обвинувачення, винесеною слідчим прокуратури Тетіївського району, закрито кримінальне переслідування за частиною 2 статті 111 КК України відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину.

15 листопада 1999 року кримінальна справа № 23-2285 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 215 КК України, зупинена на підставі пункту 3 статті 206 КПК України, в зв'язку з не встановленням особи, що вчинила злочин.

16 березня 2018 року винесено постанову про закриття кримінальної справи № 23-2285 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 215 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Отже, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом з 25 серпня 1998 року по 16 березня 2018 року, що становить 19 років 7 місяців, що відповідає 234 календарних місяців.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ГУ Національної поліції в Київській області на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин 1 , 2 , 7 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до пунктом 1 статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених пунктом 1 статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі статтею 13 Закону N 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством і судом складає 19 років 7 місяців, у зв'язку із чим позивачу було завдано моральної шкоди, розмір якої судами визначено з урахуванням її доведеності позивачем та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.

Висновки судів попередніх інстанцій вказують на те, які незаконні дії щодо позивача призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Визначений судами попередніх інстанцій розмір шкоди не порушує положень статті 13 Закону N 266/94-ВР, яка передбачає мінімальний розмір моральної шкоди. Урахувавши всі обставини конкретної справи, глибину моральних страждань, надані позивачем докази, суд належним чином обґрунтував розмір стягнутої моральної шкоди у 871
182 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги про те, що ГУ Національної поліції в Київській області не є правонаступником ГУ МВС України в Київській області, тому не є належним відповідачем у справі на правильність висновків суду не впливають, оскільки законодавцем передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, за рахунок держави і таке відшкодування стягнуте саме з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки оскаржувані рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Частиною 3 статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року було зупинено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції підлягають поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року в незміненій апеляційним судом частині та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун