Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.09.2019 року у справі №520/1438/17

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 520/1438/17

провадження № 61-29768св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.

Одесі, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2011 року визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси щодо невиплати позивачу, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги.

Ухвалою цього ж суду від 09 грудня 2013 року було змінено спосіб виконання судового рішення, а саме - було стягнуто на користь позивача 510,04 грн.

Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси ухиляється від виконання цього судового рішення, у зв'язку із чим позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки необґрунтовані та недоведені.

Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року скасовано.

Ухвалено у справі нове рішення, яким стягнуто з управління Пенсійного фонду Українив Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 % річних у загальній сумі 130,37 грн, а також на відшкодування моральної шкоди - 200 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог частини 2 статті 625 ЦК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надійшла касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення вийшов за рамки позовних вимог, заявлених у позовній заяві.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 грудня 2011 року постановою Київського районного суду м.

Одеси по справі № 2-а-6766/11 визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо невиплати ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 27 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 27 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум за даний період.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2013 року у вказаній цивільній справі змінено спосіб і порядок виконання постанови від 09 грудня 2011 року та стягнуто з Управління Пенсійного фонду Україниу Київському районі м.

Одеси на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 510,04 грн.

Вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фондуУкраїниу Київському районі м.

Одеси не виконані.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно встановив правовідносини, що склалися, та правильно застосував норми матеріального права, які їх регулюють, обґрунтовано стягнув з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України суми: інфляційні втрати та 3% річних у загальній сумі 130,37 грн.

Крім того, стягуючи з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.

Одеси на користь позивачки моральну шкоду, суд апеляційної інстанції вірно застосував приписи статті 23, частини 1 статті 1167 ЦК України, визначивши розмір відшкодування зазначеної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило