Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.05.2018 року у справі №266/226/17

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 266/266/17

провадження № 61-17230 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - Центральний відділ державної виконавчої служби

м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

стягувач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 січня 2018 року у складі судді Шишиліна О. Г. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби

м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Центральний ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області)

Крушеницької В. А., стягувач - ОСОБА_2.

На обгрунтування вимог посилався на те, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 14 квітня 2017 року у справі № 266/226/17 видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 січня 2017 року і до повноліття дитини.

Центральним ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавче провадження №55263127 щодо стягнення аліментів, проте постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника не надходила.

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області Крушеницької В. А. від 13 грудня 2017 року накладено арешт на його майно. Вважає, що державний виконавець порушив порядок накладення арешту на майно, передбачений статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 є єдиним житлом боржника, вартість якого значно перевищує суму боргу нараховану державним виконавцем у розмірі 23 948,82
грн, відсутність заборгованість по сплаті аліментів, оскільки

14 вересня 2017 року він перерахував стягувачу аліменти за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 5 554,77 грн, яку він обрахував самостійно, як непрацююча особа, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначає, що застосування державним виконавцем методики розрахунку, яка включає показник непрацюючої особи виходячи із середньої заробітної плати по Центральному району у м. Маріуполі є безпідставним, оскільки наведений показник застосовується виключно у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів.

Ураховуючи наведене, просив скасувати постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області

Крушеницької В. А. від 13 грудня 2017 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №55263127, та визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Крушеницької В. А. щодо не направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 січня 2018 року у задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки у заявника існує заборгованість по сплаті аліментів понад три місяці, він не працює, не має постійного заробітку, а тому державний виконавець постановою від 13 грудня 2017 року у визначений законом спосіб та в межах повноважень наклав арешт на майно боржника з метою забезпечення виконання судового рішення. Про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику було відомо, він неодноразово оскаржував дії державного виконавця в межах виконавчого провадження №55263127, а тому доводи скарги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 січня 2018 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що отримавши виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини з 18 січня

2017 року, державний виконавець Крушеницька В. А. відкрила виконавче провадження та встановивши наявність заборгованості по аліментам більше трьох місяців, правомірно наклала арешт на майно боржника.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику у встановленому законом порядку, за адресою зазначеною у виконавчому листі, боржник на час відкриття провадження не надав доказів проживання за іншою адресою, до державного виконавця не з'являвся, документів про виконання судових рішень у добровільному порядку державному виконавцю не направив, про наявні його доходи, рахунки чи майно не повідомив.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1,у якій заявник просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м.

Маріуполя від 18 січня 2018 року і постанову Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилково висновку про те, що боржник не повідомив виконавчу службу про зміну місця проживання, оскільки з 12 вересня 2017 року ним ведеться листування з державними виконавцями із зазначенням нової адреси, однак постанова про відкриття виконавчого провадження йому так і не була направлена. Суди не урахували його неодноразові звернення до виконавчої служби із заявами про зняття арешту з майна, оскільки заборгованість за виконавчими документами сплачена у повному обсязі. Застосувавши до спірних правовідносин положення статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", суди попередніх інстанцій не урахували положення статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Центрального ВДВС

м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області на касаційну скаргу обгрунтований посиланням на те, що у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 14 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, державний виконавець, відповідно до положень статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про арешт майна боржника від 13 грудня

2017 року. Станом на 15 червня 2018 року заборгованість зі сплати аліментів складає 4 390,37 грн, а відтак доводи касаційної скарги є безпідставними.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 14 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з

18 січня 2017 року і до повноліття дитини.

На підставівиконавчого листа виданого Приморським районним судом

м. Маріуполя 14 квітня 2017 року Центральним ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавче провадження №55263127.

Станом на 13 грудня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 із сплати аліментів становила 23 948,82 грн.

13 грудня 2017 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Крушеницькою В. А. винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Системний аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що чинне законодавство України передбачає надіслання копії постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Твердження заявника про те, що він не отримував постанову про відкриття провадження є неспроможними, зважаючи на установлені судами попередніх інстанцій обставини щодо направлення боржнику її копії за адресою зазначеною у виконавчому листі.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість понад три місяці.

Встановивши, що боржник мав заборгованість із сплати аліментів понад три місяці, не надав відомостей про його доходи, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що державний виконавець постановою від

13 грудня 2017 року у визначений законом спосіб та в межах наданих йому повноважень обгрунтовано наклав арешт на майно боржника з метою забезпечення виконання судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної судів. Суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не вправі встановлювати нові обставини, надавати оцінку та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак