Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2019 року у справі №127/20982/18

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 127/20982/18

провадження № 61-13389св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Антонюка В. В. від 03 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б. від 04 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, у якому просив усунути йому з боку ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов мотивовано тим, що 23 квітня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року розірвано.

Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначав, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, тому він звернувся за вирішенням даного питання до виконавчого комітету Вінницької міської ради, яким визначено порядок участі у вихованні дитини, з яким сторони погодилися.

Вказував, що виконує зазначене рішення, однак ОСОБА_2 незаконно перешкоджає йому у побаченнях з сином. Він тривалий час намагався врегулювати спірне питання у позасудовому порядку, однак, йому це не вдалося, тому звернувся до суду для захисту свого порушеного права, шляхом визначення конкретних днів та часу для побачень і спілкування із дитиною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1:

Систематичні побачення та особисте спілкування протягом 6-ти місячного терміну з дня набрання рішення законної сили:

- щовівторка з 18.00 год. до 20.00 год. у присутності матері дитини;

- щочетверга з 18.00 год. до 20.00 год. у присутності матері дитини;

- щосуботи з 11.00 год. до 13.00 год. у присутності матері дитини.

Після закінчення шестимісячного терміну:

- щовівторка з 18.00 год. до 20.00 год. без присутності матері дитини;

- щочетверга з 18.00 год. до 20.00 год. без присутності матері дитини;

- щосуботи з 11.00 год. до 13.00 год. без присутності матері дитини.

Рекомендувати батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, враховуючи рекомендації органу опіки та піклування, виходив з того, що відсутність можливості батька спілкуватися з дитиною порушує не тільки права батька, а в першу чергу, порушує права та суперечить інтересам дитини, тому позивач має рівні права на участь у вихованні малолітньої дитини, бажає спілкуватися з нею, приймати участь у її житті.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишені без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційних скарг не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було досліджено всіх доказів та не враховано всіх істотних обставин справи. Зокрема суди не врахували інтереси самої дитини та те, що дитина хвора на онкологічне захворювання, потребує постійного лікування і особливого догляду. Вважає, що такі зустрічі будуть лише на шкоду, а не на користь дитини, також судами не взято до уваги те, що відповідач не перешкоджала позивачу у спілкуванні з сином.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 127/20982/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року розірвано.

У період шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає із матір'ю.

Син ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, має медичний діагноз: гістоцид з клітин Лангерганса з мультисистемним ураженням (права тімяна кістка, права здухвинна кістка, права вертлюжна ямка, тимус, печінка, селезінка), група підвищеного ризику. Вторинна кардіопатія. ВОО. Токсичний гепатит. Двобічний отит. За рекомендаціями лікарів потребує постійного медикаментозного лікування та постійних оглядів, на лікуванні в Національній дитячій спеціалізованій лікарні "ОХМАТДИТ" перебуває з 7 вересня 2017 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2018 року стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто аліменти на утримання дружини ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 23 квітня 2018 року і до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1446 від 05 липня 2018 року встановлено ОСОБА_1 наступний порядок участі у вихованні сина: протягом тримісячного терміну: щовівторка, щочетверга з 17:00 год. до 20:00 год. у присутності матері дитини; щосуботи з 11:00 год. до 13:00 год. та з 16:00 год. до 20:00 год. у присутності матері дитини. По закінченню тримісячного терміну: щовівторка, щочетверга з 17:00 год. до 20:00 год. без присутності матері дитини; щосуботи з 11:00 год. до 13:00 год. та з 16:00 год. до 20:00 год. без присутності матері дитини. Крім того, зобов'язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.

Не погодившись із рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради, 16 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницької міської ради із проханням зміни час та місце зустрічей позивача з сином, на що їй було відмовлено за відсутності підстав для перегляду вищезазначеного рішення № 1446 від 05 липня 2018 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вище зазначеного рішення, позивач неодноразово звертався до Національної поліції України із заявами з приводу того, щоб прийняти міри до ОСОБА_2, яка не дає йому можливості бачитись із сином.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом статей 150, 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України), здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України, на батьків, котрі проживають окремо, покладено обов'язок брати участь у вихованні дитини і вони мають право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно частиною 1 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди врахували принцип рівності прав батьків у вихованні дитини.

Відповідно до частини 4 , 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновком органу опіки та піклування Вінницької міської ради № 31-00-005-57000 від 29 листопада 2018 року з врахуванням всіх обставин встановлено за доцільне визначити такі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: систематичні побачення та особисте спілкування протягом 6-ти місячного терміну з дня набрання рішенням законної сили: щовівторка з 18.00 год. до 20.00 год. у присутності матері дитини; щочетверга з 18.00 год. до 20.00 год. у присутності матері дитини; щосуботи з 11.00 год. до 13.00 год. у присутності матері дитини. Після закінчення 6-ти місячного терміну: щовівторка з 18.00 год. до 20.00 год. без присутності матері дитини; щочетверга з 18.00 год. до 20.00 год. без присутності матері дитини; щосуботи з 11.00 год. до 13.00 год. без присутності матері дитини. Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди обґрунтовано взяли до уваги зазначений висновок та визначили порядок участі позивача у вихованні сина у спосіб запропонований органом опіки та піклування Вінницької міської ради, оскільки він відповідає вимогам статті 158 СК України.

При цьому, суди правильно визначили характер відносин між сторонами, врахували особливості стану здоров'я дитини, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що побачення та особисте спілкування батька з сином слід проводити у присутності матері дитини протягом шестимісячного терміну з дня набрання рішенням законної сили. Крім того, безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними, не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Доводи, викладені ОСОБА_2 у касаційній скарзі, про те, що зустрічі ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, будуть лише шкодити останньому, оскільки він є онкологічно хворою дитиною, є безпідставними, так як висновком органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 29 листопада 2018 року враховані зазначені обставини, а саме те, що дитина малолітнього віку, постійно хворіє та потребує особливого догляду, та запропоновано позивачу у перші шість місяців проводити побачення із сином у присутності матері за для поступової адаптації до нових умов спілкування з батьком.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним ОСОБА_2 у апеляційний скарзі, які обґрунтованого відхилені судом апеляційної інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов