Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №756/4037/18

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 756/4037/18

провадження № 61-43742св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр оцінки «Експерт», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бірюка Миколи Миколайовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва

від 03 квітня 2018 року у складі судді Васалатія К. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кіян Артура Васильовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр оцінка «Експерт» (далі - ТОВ «Український центр оцінка «Експерт»), ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування звіту з оцінки майна, визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів.

Одночасно до позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до

ТОВ «Український центр оцінка «Експерт», ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування звіту з оцінки майна, визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів повернуто, з підстав, передбачених частиною дев?ятою статті 153 ЦПК України.

03 квітня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повторно подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на квартиру

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 166096580000, та належить ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заява мотивована тим, що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У вересні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бірюк М. М. подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, 14 травня 2018 року ОСОБА_2 подано зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення боргу. А тому є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 166096580000, та належить ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви представника позивача

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою, адвокат Бірюк М. М., як представник відповідача ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому суд вказав, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності (частка 1/1) ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Під час повторного розгляду заяви, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про забезпечення зустрічного позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду мста Києва від 20 грудня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_5 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 , як власник домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

03 вересня 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 мотивована тим, що висновки судів про те. що ОСОБА_2 має об?єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову є виключно припущеннями, оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено саме наявності обставин утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено. Судами не обґрунтовано чому саме на вказану квартиру накладено арешт та саме у такий спосіб. Судами не враховано принцип співмірності щодо забезпечення позову.

18 березня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 мотивована тим, що судом першої інстанції не приймався до провадження позов ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про стягнення коштів. Судами не враховано принцип співмірності щодо забезпечення позову.

Доводи інших учасників справи

26 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.

27 лютого 2019 року цивільна справа на 230 арк., зустрічний позов з додатками та позовна заява з додатками надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року.

Розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1017/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-43742св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Листом Верховного Суду від 15 травня 2020 року витребувано з Оболонського районного суду міста Києва решту матеріалів цивільної справи № 756/4037/18.

27 травня 2020 року цивільна справа № 756/4037/18 в двох томах та один том заяви щодо забезпечення позову надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Бірюка М. М. на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва

від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кіяна А. В. на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 , як власник квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , як власник домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , мають об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Аргументи касаційних скарг про те, що судами не було враховано співмірності вжитих заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, є безпідставними, та спростовуються матеріалами справи.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просив визнати недійсним та скасувати затверджений 13 вересня 2017 року звіт про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 , складений та виданий ТОВ «Український центр оцінка «Експерт»; визнати припиненим з

22 вересня 2017 року договір позики, укладений у простій письмовій формі

30 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 260 335,69 грн, що складаються з

2 945 292, 78 грн - суми перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, 33 891,04 грн - 3 % річних, 128 667,29 грн - інфляційних втрат, 152 484,58 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами.

ОСОБА_2 , звертаючись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 просив стягнути борг, за договором позики, укладеним між ним та ОСОБА_1 в сумі

30 927 144,45 грн.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрані заявниками види забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження їх майнових прав, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні сторін, а обмежується лише можливістю розпоряджатися ним.

Є безпідставними аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_5 про те, що судом першої інстанції не приймався до провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, оскільки установлені судом першої інстанції обставини об`єктивно перешкоджали суду вирішити питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до спільного провадження із первісним позовом ОСОБА_1 в процесуальному порядку відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України. А за приписами частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм процесуального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року, постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Бірюка Миколи Миколайовича та представника ОСОБА_1 - адвоката Кіян Артура Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року, постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська