Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 653/1169/17

провадження № 61-35880св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області

від 18 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Венглєвської Н. Б, та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (далі -

ПАТ «ЕК «Херсонобленерго») про зобов`язання укласти договір.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що йому на підставі договору дарування від 04 серпня 2016 року належать будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовані в селі Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області. На вказаній земельній ділянці знаходяться також будівлі та споруди, які належать ФОП ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20 травня 2014 року ОСОБА_3 , правонаступником якої є позивач, було виділено в натурі її частку в спільному майні та припинено право спільної власності. У спільній частковій власності (по 1/2 частці) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишилась комплексна трансформаторна підстанція (далі - КТП) 813/250, з якої, на підставі договору від 06 квітня 2004 року, укладеного між

ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» та ФОП ОСОБА_2 № 1356, здійснюється живлення бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1».

Протягом 2014-2015 років ОСОБА_3 зверталась до

ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» з проханням укласти договір на електропостачання з точкою підключення КТП 813/250, але їй було відмовлено, з посиланням на те, що укладення окремого договору на частку будівель, виділених в натурі, можливо лише за умови отримання згоди

ФОП ОСОБА_2 на зменшення потужності, обумовленої в договорі, укладеному між ним та ПАТ «ЕК «Херсонобленерго».

Вважає, що відмова ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» в укладенні договору на постачання електричної енергії безпосередньо з ним, як співвласником трансформаторної підстанції, є неправомірною.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд розподілити договірну потужність між власниками комплексної трансформаторної підстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до часток, передбачених рішенням Апеляційного суду Херсонської області

від 20 травня 2014 року та яка передбачена в договорі про постачання електричної енергії № 1356 від 04 червня 2004 року (зі змінами та доповненнями), укладеному між ПАТ «ЕК «Херсонобленерго»

(код ЕДРПОУ 05396638) та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зменшивши дозволену потужність шляхом внесення відповідних змін у вказаний договір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 19 вересня

2017 року позов задоволено.

Розподілено договірну потужність між власниками комплектної трансформаторної підстанції, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до частин у об`єкті нерухомості, передбачених рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20 травня 2014 року та яка передбачена в договорі про постачання електричної енергії № 1356 від 04 червня 2004 року, укладеному між ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» та ФОП ОСОБА_2 , зменшивши дозволену потужність шляхом внесення відповідних змін у вказаний договір.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони здійснили виділ в натурі часток у спільній власності, а тому є всі підстави для розподілу договірної потужності підстанції, встановленої договором на постачання електричної енергії № 1356 від 04 червня 2004 року, оскільки розподіл є необхідною передумовою для внесення змін до існуючого договору про енергопостачання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року

без змін.

Апеляційний суд вважав правильними висновки про те, що порушене право позивача, як співвласника, на укладення з ним окремого договору на енергопостачання підлягає захисту шляхом внесення змін до існуючого договору між енергопостачальником та ФОП ОСОБА_2 , оскільки такий спосіб захисту порушених прав не суперечить закону.

При цьому апеляційний суд врахував також і роз`яснення, надані позивачу

ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» щодо механізму забезпечення його права на укладення договору про енергопостачання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,

ФОП ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2018 року і закрити провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Генічеського районного суду Херсонської області.

У серпні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

14 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 653/1169/17 передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції про те, що між сторонами існує спір про право, оскільки позивач безперешкодно користується електричною енергією, а відповідач будь-яких протиправних дій, які б перешкоджали позивачу користуватись електричною енергією не вчиняє.

На думку заявника, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що правовідносини, які виникли між сторонами, пов`язані зі здійсненням ними господарської діяльності та не стосуються особистих цивільних справ позивача, тому вирішення цього спору належить до юрисдикції господарського суду.

Крім того вказана у правовстановлюючих документах позивача адреса не відповідає дійсності.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач на підставі договору дарування

від 04 серпня 2016 року є власником нежитлових будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані по АДРЕСА_1 . Трансформаторна підстанція КТП 813/250 перебуває у спільній частковій власності позивача та ФОП ОСОБА_2 , по 1/2 частці у кожного.

Судами встановлено, що забезпечення електричною енергією бази відпочинку «Зорі Азова» здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії № 1356 від 04 червня 2004 року, укладеного між

ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» та ФОП ОСОБА_2

05 листопада 2009 року між ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» та ФОП ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду за договором і визначено, що споживачу надається дозволена потужність 112 кВт. Сторонами договору складено акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін та однолінійна схема, які є додатками до договору.

У квітні 2015 року ОСОБА_3 , як попередній співвласник, зверталась до ФОП ОСОБА_2 , а на початку 2016 року - до ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», із заявами про надання дозволу на підключення її електроустановок до

КТП 813/250.

У серпні 2016 року з аналогічною заявою до ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» звернувся новий співвласник ОСОБА_1 , якому було роз`яснено необхідність розподілу потужності із співвласником трансформаторної підстанції

ФОП ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Договір про приєднання до електричних мереж за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг. Сторонами договору про приєднання до електричних мереж є замовник і виконавець послуг.

Замовник - фізична або юридична особа, яка письмово повідомила електропередавальну організацію про намір приєднатися до електричних мереж. Виконавець послуг - електропередавальна організація.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.2 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 17 січня 2013 року № 32, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Правила) договір про приєднання до електричних мереж - письмова домовленість сторін, що є документом встановленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника електромереж.

Приєднання електроустановки до електричних мереж - це надання електропередавальною організацією послуги замовнику зі створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності.

Відповідно до пункту 1.5 Правил суб`єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання його електроустановок до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності за договором про постачання електричної енергії або в межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта у відповідний період доби. Про своє рішення щодо погодження суб`єкт господарювання протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення повідомляє замовнику.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про електроенергетику» споживачі електричної енергії мають право на: приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж.

Встановивши порушення права позивача, як рівноправного співвласника майна, на укладення з ним окремого договору на енергопостачання та відсутність іншого порядку для забезпечення права позивача на укладення з ним договору на постачання електричної енергії, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про існування правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач безперешкодно користується електричною енергією, а відповідач не чинить йому перешкод в цьому не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій встановили порушення прав позивача саме на укладення договору на постачання електричної енергії.

Доводи касаційної скарги про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права підлягають відхиленню, оскільки, встановивши характер спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що право позивача підлягає захисту шляхом розподілу договірної потужності між власниками трансформаторної підстанції шляхом внесення змін до існуючого договору між АТ «ЕК «Херсонобленерго» та ФОП ОСОБА_2 , оскільки цей спосіб не суперечить закону.

Доводи касаційної скарги про те, що вирішення спору належить до юрисдикції господарського суду є безпідставними, оскільки позивач є фізичною особою.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинена 28 грудня 2016 року, тобто до подання до суду розглядуваного позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 вересня

2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта