Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 229/5561/18

провадження № 61-17275св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Водолій і Ко», Новогродівська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» на постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Кішкіної І. В., Тимченко О. О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Водолій і Ко», Новогородівської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» (далі - ТОВ «Агро-Бета») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 25 вересня 2017 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка находиться на території Новоселівської Першої сільської ради, згідно з пунктом 1 якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ТОВ «Агро-Бета» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться на території Новоселівської Першої сільської ради на строк до 31 жовтня 2065 року (пункт 9 цього договору).

10 жовтня 2018 року товариству стало відомо, що спірна земельна ділянка одночасно перебуває в оренді і у Фермерського господарства «Водолій і Ко» (далі - ФГ «Водолій і Ко» (державна реєстрація права - 28 березня 2018 року, номер запису про право - 25454769).

Таким чином, існує два договори оренди землі на одну земельну ділянку.

Вважає, що відсутні будь-які підстави вважати договір таким, що припинив свою дію.

ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Агро-Бета» щодо припинення укладеного між ними договору оренди землі.

Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Водолій і Ко» є недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України, оскільки його укладання відбулося з порушенням вимог ЗК України та ЦК України. І відповідач в односторонньому порядку вирішив відмовитися від своїх зобов`язань за договором оренди землі.

ОСОБА_1 , укладаючи оспорюваний договір оренди землі з ФГ «Водолій і Ко», порушив їх переважне право оренди на земельну ділянку, оскільки умовами первісного договору оренди земельна ділянка передається в оренду до 31 жовтня 2065 року, тоді як умовами оспорюваного договору строк оренди встановлений до 26 березня 2025 року. Вподальшому вони не зможуть скористатися своїм переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк.

Враховуючи викладене, ТОВ «Агро-Бета» просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,200 га, кадастровий номер 1425583200:05:000:0918, розташованої на території Новоселівської Першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Водолій і Ко» та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 5,200 га, кадастровий номер 1425583200:05:000:0918, розташованої на території Новоселівської Першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області, проведену Новогродівською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 березня 2018 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 13 березня 2019 року у складі судді Гонтар А. Л. позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,200 га, кадастровий номер 1425583200:05:000:0918, розташованої на території Новоселівської Першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області, укладений 28 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Водолій і Ко».

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 5,200 га, кадастровий номер 1425583200:05:000:0918, розташованої на території Новоселівської Першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області, проведену Новогродівською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 березня 2018 року, номер запису про право 25454769, стосовно земельної ділянки.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що твердження відповідачів про відсутність порушень прав позивача як орендаря є безпідставним. ОСОБА_1 укладаючи договір оренди із ФГ «Водолій і Ко» не визнав зупиненим право позивача на користування землею і на власний розсуд передав його іншій особі, що свідчить про безпосереднє порушення права товариства як орендаря. ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження недійсності договору, а тому відповідно до положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, ОСОБА_1 визнав факт користування позивачем належною йому земельною ділянкою.

Додатковим рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2019 року стягнуто із ОСОБА_1 та ФГ «Водолій і Ко» на користь ТОВ «Агро-Бета» судовий збір в сумі 3 524 грн, по 1 174,67 з кожного.

Додаткове рішення мотивоване тим, що судом при ухваленні рішення не було вирішено питання про стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивача.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у позивача виникло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 25 вересня 2017 року, оскільки такий договір на час укладення оспорюваного договору не був зареєстрований у встановленому законом порядку, тому у суду не було правових підстав для визнання договору недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ТОВ «Агро-Бета» подало касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд посилається на статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі», які були виключені із закону майже 10 років тому, тоді як орендні відносини між сторонами виникли у 2017-2018 роках. ТОВ «Агро-Бета» першим звернулося щодо реєстрації права оренди за договором з ОСОБА_1 . Згодом була доведена незаконність відмови у проведенні такої реєстрації. Тобто товариство незаконно було позбавлено можливості зареєструвати право оренди.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 моментом укладення угоди є скріплення підписами сторін істотних умов договору оренди. В момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Первісним є саме договір укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Бета», який не розірваний та продовжує свою дію. 20 березня 2018 року саме позивач звернувся до державного реєстратора для реєстрації права оренди. Право товариства не відновлено та залишається порушеним існуванням зареєстрованого права оренди на туж земельну ділянку за іншою особою.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 5,200 га, кадастровий номер 1425583200.05.000.0918, яка розташована на території Новоселівської Першої сільської ради Ясинуватського району, Донецької області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктами 2, 9 договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 5,2000 га. Строк дії цього договору починається з моменту його підписання та закінчується 31 жовтня 2065 року. Після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Пунктом 36 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря.

Підстав для припинення договору оренди землі, визначених у пункті 36 договору, судом першої інстанції не встановлено.

Також встановлено, що 26 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Водолій і Ко» було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, речове право на яку зареєстровано в державному реєстрі прав 28 березня 2018 року, № 118678171.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Дружківського міського суду Донецької області.

22 жовтня 2019 року справа № 229/5561/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені ЗК України та спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі».

Згідно з цим Законом орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).

Установлено, що 25 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Бета» було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 46 прикінцевих положень договору оренди обов`язки щодо державної реєстрації права оренди покладаються на орендаря. Усі витрати реєстрації цього договору та права оренди несе орендар.

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі зареєстровано не було, у зв`язку з відмовою у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки подані документи, а саме договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам, встановленим Законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Системний аналіз статей 210, 638 ЦК України у взаємозв`язку зі статями 125, 126 ЗК України та статтею 6 Закону України «Про оренду землі» дають підстави для висновку, що договір оренди землі є вчиненим з дня проведення державної реєстрації.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки у позивача не виникло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 25 вересня 2017 року, у зв`язку з тим, що такий договір на час укладення оспорюваного договору не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд у постанові посилається на статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі», які були виключені із закону майже 10 років тому, тоді як орендні відносини виникли між сторонами у 2017-2018 роках є обґрунтованими, проте не вплинули на правильність вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська