'

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 226/2153/18

провадження № 61-47199св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Мирноградська міська рада Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2018 року у складі судді Рибкіна О. А. та постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Біляєвої О. М., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав заяву, яка підписана представником ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що 27 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та Димитровською міською радою Донецької області було укладено договір оренди земельної ділянки № 010515900025, строком користування 10 років до 27 жовтня 2015 року. Зазначена земельна ділянка надавалась для будівництва і обслуговування будівлі станції технічного обслуговування автомобілів.

25 червня 2005 року ОСОБА_1 на підставі рішення Димитровської міської ради від 14 червня 2005 року № IV-30-35 розробив проект землеустрою відведення цієї земельної ділянки під будівництво СТО. У вересні 2017 року він звернувся до Мирноградської міської ради з заявою продовжити дію зазначеного договору оренди чи в інший спосіб оформити земельні відносини. Але отримав відповідь-умову про неможливість укладення (продовження) договору через те, що на цій земельній ділянці розташований збудований об`єкт нерухомого майна, а будь-які відомості про забудовника, про введення будівлі в експлуатацію чи про власника відсутні.

В період 2005-2007 років ОСОБА_1 без відповідного дозвільного документу, який дає право на початок будівельних робіт, за власні кошти та власними силами збудував одноповерхову нежитлову будівлю загальною площею 129 кв. м. З 2007 року він використовує зазначену будівлю як складське приміщення для власних потреб.

У листопаді 2017 року він отримав висновок про можливу і безпечну експлуатацію цієї будівлі з визначеним класом наслідків (відповідальності) - СС1- це незначні наслідки.

08 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду з позовною заявою до Мирноградської міської ради Донецької області про визнання прав і обов`язків забудовника. Рішенням суду від 03 травня 18 року (справа № 226/240/18) в задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності спору з відповідачем, який позовні вимоги визнав і не оспорює права ОСОБА_1 як забудовника. Існує лише умова про підтвердження прав на об`єкт нерухомості. Також суд не вбачає, які права ОСОБА_1 порушені відповідачем та яким саме чином вони порушені.

Від встановлення даного факту, залежить виникнення особистих майнових прав ОСОБА_1 , а саме, введення в експлуатацію будівлі і належне оформлення на неї прав власності.

Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самочинно збудував нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 129 кв.м по АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту КП «БТІ» Мирноградської міської ради від 08 вересня 2017 року № 720 на земельній ділянці кадастровий номер № 1411300000:01:009:0153.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що з даної заяви вбачається спір про право, а саме, спір про право на укладення (продовження) договору оренди земельної ділянки та спір про право власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки за змістом заяви кінцевою метою заявника є легалізація статусу самочинно збудованої будівлі, що має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції передчасно та неправомірно вбачає спір про право, не з`ясувавши та не заслухавши доводи та думку сторін. Також суди не з`ясували в повному обсязі природу правовідносин і дійшли передчасного, помилкового висновку про те, що з самої заяви про встановлення факту вже вбачається спір про право.

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року відкрито касаційне оскарження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2019 року цивільна справ № 226/2153/18 надійшла до Верховного Суду.

16 квітня 2010 року цивільна справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він самочинно збудував нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 129 кв.м по АДРЕСА_1 . При цьому заявник вказує, що встановлення цього факту необхідно йому для введення в експлуатацію зазначеної будівлі і належне оформлення на неї прав власності.

В заяві зазначено, що заявник звертався до Мирноградської міської ради з заявою про укладення (продовження) договору оренди земельної ділянки під вказаною самочинно збудованою будівлею та отримав відмову.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Керуючись зазначеними законодавчими приписами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд справи в порядку окремого провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат