Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №235/1651/17

Постанова

Іменем України

04 червня 2018 року

м. Київ

справа № 235/1651/17-ц

провадження № 61-20173 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2017 року у складі судді Хмельової С. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Хейло Я. В., Корчиста О. І.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 31 січня 2000 року по 09 січня 2013 року він перебував у трудових відносинах із ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». На роботу прийнятий 14 лютого 2000 року на підставі наказу № 510к прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем.

Наказом від 06 червня 2001 року № 1962 переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем.

ОСОБА_4 зазначав, що працюючи у першій зміні 26 жовтня 2011 року під час зняття приладу газового контролю посковзнувся та упав із комбайну, вдарившись об нього лівим передпліччям. Йому була надана перша медична допомога, після чого він звернувся до медпункту.

З 26 жовтня 2011 року по 10 листопада 2011 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні.

У січні 2012 року його оглянуто МСЕК та встановлено 20 % втрати професійної працездатності.

Позивач зазначав, що у зв'язку із отриманою травмою перебував на стаціонарному лікуванні у 2012, 2013 та 2016 роках.

25 лютого 2016 року він був повторно оглянутий МСЕК, йому встановлено втрату професійної працездатності з 25 лютого 2016 року по 01 березня 2019 року.

У результаті виробничої травми відбулось ушкодження його здоров'я, він постійно відчуває біль у лівому передпліччі, лівому ліктьовому суглобі, яка посилюється при фізичному навантаженні, зміні погоди. Призначені Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щомісячні виплати у розмірі 20 % є недостатніми для утримання родини, а тому він знову працевлаштувався прохідником на інше підприємство.

Враховуючи те, що у зв'язку із отриманою травмою порушено його нормальні життєві зв'язку, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи з принципів справедливості та розумності, просив суд відшкодувати на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_4 18 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 тривалий час перебував у трудових відносинах із ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час виконання трудових обов'язків ним отримано травму, тому відповідно до статті 237-1 КЗпП України спричинену моральну шкоду має відшкодовувати роботодавець.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» відхилено.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався засадами розумності, виваженості та справедливості.

Також зазначено, що оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником травми на виробництві в цей період, таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з положенням статті 237-1 КЗпП України.

У касаційній скарзі ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що стягнута сума морального відшкодування занадто велика. Вказано, що судами не враховано при визначенні розміру моральної шкоди того, що сума моральної шкоди частково компенсована позивачу виконанням державою вимог, які передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, ОСОБА_4 не встановлено інвалідність.

Учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 160 КЗпП України визначено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Положенням статті 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 38 Гірничого закону України власник (керівник) гірничого підприємства зобов'язаний забезпечувати безпеку гірничих робіт, охорону праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах; відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.

Таким чином, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку із зміною Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період, таку шкоду позивачеві, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, на підставі статті 237-1 КЗпП України. Оскільки відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди, тому є підстави для стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди з роботодавця.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій виходили з принципів розумності та справедливості, враховуючи фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, потребу останнього в медикаментозному лікуванні.

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що стягнута сума на відшкодування моральної шкоди занадто велика з таких підстав.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку про те, що працівник, якому заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка її завдала, відшкодування заробітку (доходу), втраченого ним унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі 6-481цс16 і підстав для відступлення від цієї позиції немає.

Виходячи із глибини моральних страждань, психологічного і фізичного стану позивача, врахувавши ступінь втрати працездатності, а також вимоги розумності і справедливості, суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 18 000 грн.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І.Гулько

Ю. В.Черняк