Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №609/501/17

Постанова

Іменем України

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 609/501/17

провадження № 61-43321св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконуючий обов`язки старости Шумської міської ради - об`єднаної територіальної громади с. Рохманів - Карп`юк Віктор Володимирович,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів:

Сташківа Б. І., Храпак Н. М., Щавурської Н. Б., від 19 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконуючого обов`язки старости Шумської міської ради - об`єднаної територіальної громади с. Рохманів - Карп`юка В. В. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба -

ОСОБА_3 . Після смерті баби відкрилась спадщина на належне померлій майно - право на земельну частку (пай), розміром 1,91 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Зоря».

Вказувала, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав як спадкоємиці дізналася лише коли отримала на руки 03 травня

2017 року копію рішення Шумського районного суду від 18 жовтня

2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права на спадкове майно.

З цих підстав просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадкового майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області у складі судді Ковтуновича О. В. від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою, яка є спадкоємцем за законом, доведено поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ЦК України

2004 року, тоді як підлягали застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року. При цьому положеннями ЦК Української РСР 1963 року не передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Разом з тим наведені позивачем доводи щодо причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не є поважними. Крім того, до участі у справі не було залучено спадкоємця за заповітом

ОСОБА_2 , що є також підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заповіт від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 не складався. При цьому з моменту смерті її баби і до часу звернення до суду із цим позовом ОСОБА_2 не вступила у володіння спірним майном. Крім того, заповіт складався на ім`я ОСОБА_4 , а не на ОСОБА_2 , а тому право останньої рішенням суду першої інстанції порушено не було, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3

ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), розміром 1,91 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Зоря», відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого 25 березня

2002 року Шумською районною державною адміністрацією; право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Зоря», серії ТР -XVІІ № 002166, виданого 01 червня 2002 року Рохманівською сільською радою.

Відповідно до заповіту, посвідченого 27 травня 1999 року Рахманівською сільською радою Шумського району Тернопільської області, ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно ОСОБА_2

Померла ОСОБА_3 є бабусею позивачки ОСОБА_1 .

З листа про роз`яснення щодо порядку спадкування, виданого 05 травня 2017 року приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т. В. слідує, що ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 було відмовлено за пропуском строку для прийняття спадщини (а. с. 15).

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із права на земельну частку(пай) розміром 1,91 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Зоря», відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого 25 березня

2002 року Шумською районною державною адміністрацією; права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Зоря», серії ТР -XVІІ № 002166, виданого 01 червня 2002 року Рохманівською сільською радою.

6 квітня 2017 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 6125886700:01:001:1101 та кадастровий номер 6125886700:01:001:1108 за громадянкою ОСОБА_4 .

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами. У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Підставою для перегляду рішення стало те, що померла спадкодавець ОСОБА_3 у день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 склала заповіт на користь ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Частина перша статті 58 Конституції визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами першою, третьою статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом частин четвертої, п`ятої «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01

січня 2004 року . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини.

Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 549 ЦК УРСР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною першою статті 550 ЦК УРСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути подовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо в указаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про подовження пропущеного строку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», передбачений

статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, врахувавши, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 , як спадкоємець, звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у 2017 році, зазначивши при цьому причинами пропуску такого строку тривале проживання за межами Шумського району, захворювання і юридичну необізнаність, та прийнявши до уваги відсутність інших доводів пропуску такого строку, правильно вказав про те, що наведені заявником причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які можуть бути визнані визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Заявник не надала суду переконливих доказів того, що протягом 18 років (у період часу з 27 травня 1999 року по травень 2017 року) вона мала об`єктивні та непереборні перешкоди на вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті своєї баби.

Суд апеляційної інстанції врахував, що проживання позивача за межами Шумського району Тернопільської області не виключало можливості спілкуватись з бабою за допомогою засобів зв`язку та бути обізнаною про обставини її життя та смерті. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що стан здоров`я позивача був об`єктивною перешкодою щодо її обізнаності про смерть баби та звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк.

Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини.

Отже, позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для продовження строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк.

Крім того, відповідачами у таких категоріях справ є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Із змісту рішень Шумського районного суду Тернопільської області

від 18 жовтня 2016 року та від 15 травня 2017 року вбачається, що право на спадкове майно оспорюється ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які вважають себе спадкоємцями ОСОБА_3 за заповітом, однак вони до участі у розгляді справи залучені не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки відповідно до наданого останньою заповіту спадкодавець

ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно саме ОСОБА_2 Заповіт посвідчений Рахманівською сільською радою Шумського району Тернопільської області, від якої відсутня інформацію про те, що сільська рада не посвідчувала такий заповіт.

Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня

2018 року- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара