Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2019 року у справі №345/1867/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 345/1867/18

провадження № 61-8706 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Калуський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Івано-Франківській області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2019 року в складі судді Юрчака Л. Б. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року в складі колегії суддів Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 і просив визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внести зміни до актового запису про народження від 07 лютого 2017 року № 5 та зазначити в графі "батько дитини" "ОСОБА_1 ", а також змінити прізвище дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3".

Позовні вимоги мотивував тим, що з грудня 2014 року по березень 2016 року він проживав із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась дочка ОСОБА_3.

Прізвище та по батькові дитини в актовому записі спочатку було вказане його, однак він не знав, що не вказаний як батько дитини. Пізніше відповідач змінила прізвище дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3".

Уважає такі дії ОСОБА_2 незаконними, оскільки до березня 2016 року він проживав разом з відповідачкою, забирав її з дочкою з полового будинку, також здійснював таїнство хрещення та миропомазання, святкував перший день народження та допомогав виховувати дочку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2019 року позов задоволено частково, визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внесено зміни до актового запису від 07 лютого 2017 № 5 про народження ОСОБА_3, вчиненого Калуським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, а саме змінено запис про батька та зазначено в графі "батько дитини" ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позовна давність не застосовується до даного спору, факт батьківства позивача відносно ОСОБА_3 підтверджується належними та допустимими доказами, а тому наявні правові підстави для задоволення відповідних позовних вимог, а саме визнання батьком і внесення змін до актового запису.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про зміну прізвища дитини, місцевий суд виходив із того, що зміна прізвища дитини в судовому порядку законодавством не передбачена.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 квітня 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення в частині позовної вимоги про зміну прізвища дитини в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що без проведення генетичної експертизи встановлення даного факту є неможливим. ОСОБА_1 є лише її знайомим і не є батьком дитини, а всі надані ним докази не відповідають дійсності.

Указує, що позов поданий після спливу позовної давності, оскільки дитина народилася в січні 2015 році, а позов поданий у квітні 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з грудня 2014 року по березень 2016 року ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась дочка ОСОБА_3. Сторони вели спільне господарство та виховували дитину.

В архіві Калуського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Івано-Франківській області зберігається запис акту № 93 про народження ОСОБА_3, який складений ІНФОРМАЦІЯ_3. Реєстрація народження дитини проведена відповідно до частини 1 статті 135 СК України.

В указаному записі внесені відомості про батька дитини ОСОБА_3 - "ОСОБА_1".

25 травня 2018 року внесені зміни до актового запису та змінене прізвище дитини з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3".

Згідно зі свідоцтвом про хрещення від 08 лютого 2015 року в Храмі св.

Архистратига Михаїла (м. Калуш) здійснене таїнство хрещення та миропомазання над ОСОБА_3, дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2018 року призначена молекулярно-генетична експертиза, виконання якої доручено Львівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

29 листопада 2018 року судовий експерт повідомив суд про неможливість проведення експертизи, оскільки ОСОБА_2 із дитиною ОСОБА_3 у визначений експертом день не з'явилась до Львівського НДЕКЦ МВС України, що унеможливило відбирання експериментальних зразків та проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам закону.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина 1 статті 126 СК України).

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статті 128 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини 2 статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно зі статтею 109 ЦПК України в разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.

У статті 134 СК України законодавець закріпив порядок внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства. Так, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 134 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Унесення змін до актового запису про народження передбачений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

Відповідно до пункту 2.13.1 зазначених правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в тому числі і рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з пукнтом 2.16.4 цих правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Установивши, що відповідач ухиляється від проведення експертизи, а наявними в матеріалах справи належними та допусими доказами підтверджується факт спільного проживання матері та батька дитини й ведення ними спільного господарства до народження дитини, спільного її виховання й утримання, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання факту батьківства позивача відносно дитини та внесення змін до актового запису.

Посилалння ОСОБА_2 на те, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду обґрунтовано відхилені судами, оскільки відповідно до статті 20 СК України позовна давність не застосовується до вимог, що випливають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статті 20 СК України.

Вказаний перелік є вичерпним, а тому до позовних вимог про визнання батьківства за рішенням суду, яке передбачене статтею 128 СК України, позовна давність не застосовується.

Доводи касаційної скарги про те, що експертиза проведена не була, а тому відсутні правові підстави для визнання факту батьківства позивача, були обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки наявні належні та допустимі докази, які підтверджують такий факт.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 389 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківськоїї області від 10 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Калуський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини в графу "батько дитини" залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук