Історія справи

Постанова

Іменем України

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 759/14666/16

провадження № 61-30960св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у складі судді: Петренко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на утримання малолітньої доньки, яка проживає разом із нею, аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн щомісячно до повноліття дитини.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2016 року і до досягнення донькою повноліття.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, тобто не має постійного, стабільного заробітку (доходу), з якого було б можливо відраховувати аліменти у частковому співвідношенні, що підтверджується офіційними доказами. Відповідач не має стабільного доходу, а тому аліменти слід визначити в твердій грошовій сумі.

У вересні 2017 року ОСОБА_5 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частики від заробітної плати, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. При цьому посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що: на його утриманні знаходиться неповнолітня дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якою він проживає; фізичною особою-підприємцем він не є з квітня 2017 року та дохід від підприємницької діяльності не отримує; суди помилково застосували частину першу статті 184 СК України, оскільки ОСОБА_5 має регулярний дохід у формі заробітної плати в розмірі 1600 грн щомісяця разом з податками. Рішення про визначення розміру заробітної плати приймається власником товариства, а не найманим працівником ОСОБА_5; апеляційний суд застосував пункт 3-1 частини першої статті 182 СК України, який набрав чинності після розгляду справи в суді першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 надіслала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені. Заперечення мотивовані тим, що до спірних відносин було правомірно застосовано норми СК України станом на момент винесення рішення судом апеляційної інстанції; відповідач приховував наявність інших доходів окрім заробітної плати; відповідач добровільно не сплачує аліменти.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

Суди встановили, що станом на 26 жовтня 2016 року, відповідач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та отримував дохід від підприємницької діяльності. Наявність у ОСОБА_5 заробітної плати за місцем основної роботи у сумі 1288 грн не дає підстав вважати, що дохід відповідача регулярний та постійний.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тлумачення статті 184 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі за наявності передбачених у законі підстав: по-перше, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами; по-друге, якщо платник аліментів частину доходу отримує в натурі; по-третє, коли існують інші істотні обставини для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема, до них можуть бути віднесені обставини, коли платник аліментів одержує або одержує доходи з різних джерел (неможливо встановити всі джерела й визначити загальний розмір доходів).

Встановивши, що відповідач не має стабільного доходу, суди зробили обґрунтований висновок про визначення аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Хоча апеляційний суд й послався на пункт 3-1 частини першої статті 182 СК України в редакції Закону України від 17 травня 2017 року N 2037-VIII, що не підлягав застосуванню, про те це не вплинуло на прийняття правильного по суті та законного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року було зупинене виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржені рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК колегія суддів поновлює виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року.

Оскільки оскаржені судові рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

В. І. Журавель

М.Є. Червинська