Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.10.2024 року у справі №210/1197/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 210/1197/23

провадження № 61-5111св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Сансервіс» Криворізької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Сансервіс» Криворізької міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Чайкіної О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Сансервіс» Криворізької міської ради (далі - КП «Сансервіс») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 з її чоловіком ОСОБА_2 , який на підставі цивільно-правової угоди від 29 березня 2022 року № 31 перебував у трудових відносинах з КП «Сансервіс», стався нещасний випадок, зокрема він отримав тілесні ушкодження «сполучена травма тіла», яка супроводжувалась множинними переломами кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та ускладнилась розвитком травматичного шоку, внаслідок чого наступила його смерть.

Відповідно акта спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 вересня 2022 року о 20 год. 20 хв. в КП «Сансервіс» форми Н-1/П від 10 листопада 2022 року, комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком прийшла до висновку, що нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпунктів 2, 25 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.

Вказувала, що у зв`язку із смертю чоловіка їй завдано глибоких моральних страждань, зокрема вона втратила рідну людину, з якою прожила однією сім`єю понад 14 років, потрясіння через смерть призвели до того, що вона перебуває в напруженому психічному стані, їй постійно не вистачає спілкування з чоловіком, його чоловічої любові та підтримки. Окрім психологічної складової, смерть чоловіка докорінно змінила звичний для неї уклад життя, вона вимушена самостійно облаштовувати свій побут, виникає необхідність заробляти на життя, оскільки заробітна плата чоловіка була основним джерелом доходу їх сім`ї. Отже, смерть чоловіка призвела до незворотних негативних змін у її особистому житті та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути моральну шкоду, спричинену смертельним нещасним випадком, що стався з її чоловіком при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 805 200,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Сансервіс» на користь ОСОБА_1 400 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до акта Н-1/П від 10 листопада 2022 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 вересня 2022 року встановлено та підтверджено факт настання нещасного випадку при виконанні ОСОБА_2 саме тих обов`язків, які були покладені на нього КП «Сансервіс», тобто на виробництві. Цим актом не встановлено конкретних осіб, які допустили порушення, однак згідно з підпунктами 2, 25 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, встановлення конкретної особи, яка допустила порушення правил безпеки, чи дії якої сприяли настанню нещасного випадку не є обов`язковою умовою для покладання обов`язку з відшкодування шкоди на підприємство, на виробництві якого стався нещасний випадок. Отже, факт смерті потерпілого від нещасного випадку під час виконання робіт за наказом КП «Сансервіс» встановлений актом від 10 листопада 2022 року № 31, що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.

Таким чином, оскільки чоловік ОСОБА_1 загинув під час виконання обов`язків, замовником яких є КП «Сансервіс», з якого не знімається обов`язок виконувати вимоги частини другої статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 13 Закону України «Про охорону праці», з КП «Сансервіс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а також врахував характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю близької людини, перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання, тривалість перенесених страждань, зміни в житті, викликані смертю чоловіка, час, що пройшов з моменту смерті близької людини та до моменту звернення до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу КП «Сансервіс» залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції при визначені суми моральної шкоди врахував засади розумності та справедливості, а також обґрунтовано врахував тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, глибину та характер моральних страждань, втрату рідної людини, настання у зв`язку з цим негативних змін у її житті, потребу в додаткових зусиллях для організації свого життя.

Суд не прийняв до уваги доводи апеляційної скарги КП «Сансервіс» про те, що потерпілий не перебував у трудових відносинах з КП «Сансервіс», тому на нього не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку, а замовник в особі КП «Сансервіс» не несе відповідальності за життя і здоров`я особи-підрядника при виконанні ним договірних зобов`язань, що і було встановлено в акті розслідування нещасного випадку від 10 листопада 2022 року, оскільки комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком прийшла до висновку, що нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпунктів 2, 25 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, а КП «Сансервіс» зазначений акт не оскаржувало.

Також, суд вважав безпідставними доводи апеляційної скарги КП «Сансервіс» про те, що визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, не вказує на наявність трудових взаємовідносин між потерпілим та КП «Сансервіс», не дає підстав для застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України, жодного наказу чи розпорядження про прийняття ОСОБА_2 на роботу не приймалося, трудового договору не укладалося, оскільки відсутність трудових відносин між потерпілим та відповідачем не знімають з останнього відповідальності за збереження життя та здоров`я особи, яка виконувала роботи за цивільно-правовим договором.

Крім того, апеляційний суд не прийняв до уваги посилання КП «Сансервіс» в апеляційній скарзі на безпідставність застосування до спірних правовідносин вимоги статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки немає вини підприємства у настанні з чоловіком позивачки нещасного випадку зі смертельним наслідком, і що замовник в особі КП «Сансервіс» не несе відповідальність за життя і здоров`я особи-підрядника при виконанні ним договірних зобов`язань, при цьому суд вказав, що зазначені доводи не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди з урахуванням того, що факт смерті потерпілого від нещасного випадку під час виконання робіт за наказом КП «Сансервіс» встановлений актом від 10 листопада 2022 року № 31, що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2024 року КП «Сансервіс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга КП «Сансервіс» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково дійшли висновку, що замовник в особі КП «Сансервіс» несе обов`язок роботодавця по відношенню до ОСОБА_2 , і як наслідок відповідальність за життя і здоров`я особи-підрядника при виконанні ним договірних зобов`язань. Також, суди безпідставно ототожнили визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом з наявністю трудових відносин між сторонами, що повністю спростовується Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, не вказує на наявність трудових взаємовідносин між потерпілим та КП «Сансервіс», не дає підстав для застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України та статті 1168 ЦК України.

Підставою касаційного оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц (провадження № 14-154цс19) та у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 456/881/17 (провадження № 61-470св20), від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19), а також порушення судами норм процесуального права, зокрема судами не досліджено зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У квітні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 березня 2022 року між КП «Сансервіс» та ОСОБА_2 укладено договір цивільно-правового характеру № 31, предметом якого являлось виконання робіт з озеленіння в Металургійному районі на АДРЕСА_1 (а. с. 61).

КП «Сансервіс» відповідно до офіційних реєстраційних даних, розміщених у відкритих реєстрах, здійснює діяльність за наступними КВЕД: основний - 81.30 Надання ландшафтних послуг, інші: 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно з наказом КП «Сансервіс» від 15 вересня 2022 року № 220 «Про встановлення чергування у період з 17-00 години 16 вересня 2022 року до 07-00 години 17 вересня 2022 року» з метою забезпечення порядку на об`єктах міста, ліквідації наслідків негоди та інших аварійних ситуацій, у разі їх виникнення, встановлено посилене чергування по підприємству, та наказано виконуючому обов`язки начальника озеленіння Металургійного району ОСОБА_3 у разі необхідності залучати працівників (виконавців послуг) (а. с. 62).

Відповідно до протоколу позачергового засідання Криворізької міської комісії з питань-техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при виконкомі міської ради від 16 вересня 2022 року № 11 щодо заходів ліквідації наслідків ракетного удару по Карачунівському гідровузлу, у зв`язку з руйнуванням споруди лівобережного водоскиду, неконтрольованого скиду води, комісія вирішила вжити заходів щодо проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт, зокрема КП «Сансервіс» організувати видалення з бортів греблі пошкоджених у результаті обстрілів дерев та насаджень для можливості проведення аварійно-відновлювальних робіт; термін виконання 17 вересня 2022 року (а. с. 63, 64), що також підтверджує лист виконкому Криворізької міської ради від 11 жовтня 2022 року № 6/20/4495 (а. с. 66).

Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 вересня 2022 року о 20 год. 20 хв. в КП «Сансервіс» форми Н-1/П від 10 листопада 2022 року, 16 вересня 2022 року о 18 год. 15 хв. черговому майстру ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що необхідно збирати бригаду озеленювачів і виїхати на Карачунівську гідроспоруду для участі у роботі з ліквідації наслідків ракетних обстрілів.

ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомила працівникам дільниці озеленення Металургійного району КП «Сансервіс» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та працівникам на умовах цивільно-правового характеру з КП «Сансервіс» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 про необхідність зібратися на Метургійній дільниці для того, щоб виїхати на об`єкт для виконання робіт. Приблизно о 19 год. 00 хв. робітники прибули на Металургійну дільницю, взяли необхідні інструменти та пристрої, завантажили їх у автомобіль підприємства і виїхали на Карачунівську гідроспоруду. Враховуючи стратегічне значення об`єкта та екстремальність робіт, на місце також прибули - директор КП «Сансервіс» Хворост І. А. , заступник директора КП «Сансервіс» Злоян В. В. та начальник автотранспортного цеху КП «Сансервіс» Містрюков О. С .

Прибувши на місце виконання робіт о 19 год. 20 хв., майстер ОСОБА_4 отримала завдання від директора підприємства Хвороста І. А. щодо необхідності видалення пошкоджених обстрілами дерев у кількості 5 одиниць з метою розширення проїзду техніки, що була задіяна в ремонтних роботах об`єкта. ОСОБА_2 повинен був збирати та відтягувати гілля звалених дерев. О 19 год. 30 хв. бригада працівників під керуванням ОСОБА_4 приступила до виконання робіт. Перші два пошкоджених дерева було видалено методом спилювання за допомогою бензопили озеленювачем ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_2 залишився відтягувати гілки спиляного дерева з проїжджої частини, а бригада перейшла до іншої групи дерев (умовно дерево 3 і дерево 4) відстань між якими складала 4 м. Оглянувши дерева, ОСОБА_4 прийняла рішення спочатку видалити дерево 4, так як воно було нахилене і, у разі видалення спочатку дерева 3, воно могло зависнути на залишках крони дерева 4, що завдало б складнощів у виконанні поставленого завдання. ОСОБА_9 зробив підпил дерева 4, ОСОБА_2 стояв у зоні, протилежній від напрямку падіння дерева 4. Він повинен був після звалення дерева і його розкряжування відтягти гілки на купу до звалених раніше дерев. В той час, коли підпиляне дерево 4 почало падати ОСОБА_2 зробив ще один крок назад, тим самим скорочуючи відстань до дерева 3.

О 20 год. 20 хв. в момент падіння дерева 4 сталося неконтрольоване падіння дерева 3, в напрямку, де знаходився ОСОБА_2 . У результаті чого дерево 3 придавило ОСОБА_2 до землі. Майстер ОСОБА_4 , бригада озеленювачів та працівники інших підприємств, що працювали в той час на об`єкті, звільнили ОСОБА_2 з під дерева. Працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій, які знаходились праворуч, викликами бригаду швидкої допомоги. Доки чекали карету швидкої допомоги, працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій виконували заходи медичної допомоги. Після приїзду бригади швидкої допомоги працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій на ношах транспортували потерпілого до автомобіля швидкої допомоги. ОСОБА_2 помістили в автомобіль для транспортування в медичний заклад, по дорозі лікарі виконували реанімаційні заходи. О 21 год. 30 хв. лікарями швидкої медичної допомоги було констатовано біологічну смерть ОСОБА_2 .

Таким чином, 16 вересня 2022 року зі ОСОБА_2 стався смертельний нещасний випадок.

Комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком прийшла до висновку, що нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпунктів 2, 25 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (а. с. 6-12).

Відповідно до пункту 4 цього акта встановлено, що комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що нещасний випадок із ОСОБА_2 стався під час виконання ним робіт, передбачених договором.

Згідно з довідкою про причину смерті від 19 вересня 2022 року встановлено, що смерть ОСОБА_2 була спричинена внаслідок удару кинутим, вилученим або падаючим предметом (а. с. 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а. с. 14).

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 27 квітня 2022 року Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб (а. с. 15).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга КП «Сансервіс» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» («Stankov v. Bulgaria»), заява № 68490/01).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Такого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21 (провадження № 61-20140св21) вказав, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що 29 березня 2022 року між КП «Сансервіс» та ОСОБА_2 укладено договір цивільно-правового характеру № 31, предметом якого являлось виконання робіт з озеленіння в Металургійному районі на вул. Криворіжсталі, 2.

Відповідно до договору цивільно-правового характеру від 29 березня 2022 року № 31 у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець приймає на себе зобов`язання за винагороду виконувати протягом встановленого договором строку роботу з озеленення в Металургійному районі на вул. Криворіжсталі, 2, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконані роботи. Роботи вказані в пункті 1.1 включають в себе: погрузка гілок на транспортні засоби (тракторний причіп); знесення самосійних чагарників; очищення газонів від опалого листя при засміченості сильній; очищення газонів від опалого листя при засміченості середній; навантаження на транспортні засоби листя сухого; очищення газонів від випадкового сміття при засміченості середній; інші роботи, згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт (пункт 1.2).

Отже, як вбачається із зазначеного договору, ОСОБА_2 повинен був виконувати роботу з озеленення в Металургійному районі на вул. Криворіжсталі, 2. Проте, із акта спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 вересня 2022 року, видно, що ОСОБА_2 виконував роботи не за місцем, зазначеним у договорі, а на території, прилеглій до схилу Карачунівського водосховища, що знаходиться у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Підставою виконання ОСОБА_2 робіт на території, прилеглій до схилу Карачунівського водосховища, що знаходиться у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу є те, що КП «Сансервіс» в порушення умов договору було прийнято рішення направити бригаду, до якої входив ОСОБА_2 , для усунення наслідків після ракетної атаки з боку армії російської федерації по Карачунівському гідровузлу, незважаючи на те, що це прямо суперечило умовам договору.

Актом Н-1/П від 10 листопада 2022 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 вересня 2022року встановлено та підтверджено факт того, що настання нещасного випадку відбулося під час виконання ОСОБА_2 саме тих обов`язків, які були покладені на нього КП «Сансервіс», тобто на виробництві.

Таким чином, нещасний випадок, який привів до смерті ОСОБА_2 є таким, що пов`язаний з виробництвом, тому на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України, оскільки ОСОБА_2 виконував роботи, які не були обумовлені цивільно-правовим договором, та в той же час він був залучений КП «Сансервіс» до виконання робіт з ліквідації наслідків ракетного обстрілу, під час яких зазнав ушкоджень внаслідок падіння дерева під час їх спилювання за участі працівників КП «Сансервіс».

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (статті 76 89 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував конкретні обставини, внаслідок яких настала смерть чоловіка ОСОБА_1 , ступінь вини відповідача, характер, глибину і тривалість моральних страждань позивача, та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 400 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Сансервіс» Криворізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник