Ухвала

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 461/8496/15-ц

провадження № 61-23662св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року у складі судді Городецької Л. М. та ухвалу Апеляційногосуду Львівської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Шандри М. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця"), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що 04 листопада 2014 року на території вантажного пункту станції Скнилів електрокозловим краном ЕКК-10 № 51238, яким керував працівник відокремленого підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" ДТГО "Львівська залізниця" ОСОБА_2, було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_1, який він використовував у своїй підприємницькій діяльності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь 24 551,35 грн на відшкодування майнової шкоди, з яких: 2 217,25 грн - понесені ним витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу, 21 000 грн - неодержаний дохід від підприємницької діяльності згідно з укладеними договорами-замовленнями від 03 листопада 2014 року про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом (упущена вигода), 1 334,10 грн - витрати на придбання медикаментів у зв'язку з лікуванням, а також 20 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ОСОБА_1 2
217,25 грн на відшкодування майнової шкоди, 11 000 грн - упущеної вигоди, 445,51
грн - судових витрат, а всього - 13 662,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на ДТГО "Львівська залізниця" як власника джерела підвищеної небезпеки покладено обов'язок з відшкодування ОСОБА_1 витрат, понесених на відновлювальний ремонт автомобіля. В період з 03 по 06 листопада 2014 року позивач був позбавлений можливості виконати договори на перевезення вантажу на загальну суму 11 000 грн. Поряд з цим після 11 листопада 2014 року ОСОБА_1 не виконав своїх договірних зобов'язань з причин його перебування на стаціонарному лікуванні через загострення виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Оскільки судом не встановлено причинного зв'язку між пошкодженням транспортного засобу та перебуванням позивача на лікуванні, то вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрат, понесених на лікування (придбання медикаментів), не підлягають задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У квітні 2017 року ДТГО "Львівська залізниця" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що у спірних правовідносинах шкоду було завдано внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим суди повинні були дати оцінку наявності або відсутності вини ДТГО "Львівська залізниця". Оскільки ОСОБА_1 використовував належний йому автомобіль у підприємницькій діяльності (договори про надання послуг з перевезення вантажу були укладені між позивачем як фізичною особою-підприємцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми"), то матеріально-правова вимога про відшкодування упущеної вигоди повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Позивачем не надано доказів того, що пошкодження транспортного засобу унеможливили його використання та експлуатацію.

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку.

Справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виникли деліктні (позадоговірні) правовідносини, за якими настає відповідальність за цивільним правом, пов'язана із заподіянням майнової шкоди внаслідок цивільного правопорушення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу № 461/8496/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

З урахуванням того, що ДТГО "Львівська залізниця" оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій, в тому числі з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:Б. І. Гулько А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І.

Усик