Історія справи
Постанова КЦС ВП від 03.10.2023 року у справі №464/329/22Постанова КЦС ВП від 03.10.2023 року у справі №464/329/22

Постанова
Іменем України
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 464/329/22
провадження № 61-11734 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2018 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким вона передала відповідачці у позику грошові кошти у сумі 3 000 дол. США та 16 000 грн.
На підтвердження укладення договору позики від 14 вересня 2018 року ОСОБА_2 власноруч написала розписку, якою підтвердила факт отримання від ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 3 000 дол. США та 16 000 грн, які зобов`язалася повернути в строк до 01 жовтня 2021 року.
Зобов`язання за договором позики від 14 вересня 2018 року відповідачка не виконала, борг у вказаний строк не повернула, а тому вона має право на повернення позики разом з нарахованими процентами відповідно до частин першої, другої статті 1048 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_1 4 142, 13 дол. США та 22 089, 08 грн у рахунок погашення боргу і процентів за розпискою від 14 вересня 2018 року, а також судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у складі судді Тімченко О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 3 000 дол. США та 21 872, 97 грн в рахунок погашення боргу та процентів за розпискою від 14 вересня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за своєю правовою природою розписка є підтвердженням укладення між сторонами договору позики, оскільки засвідчує боргове зобов`язання відповідача, містить дату та умови отримання грошових коштів позичальником у борг та зобов`язанням повернути їх у визначений у розписці строк. Встановивши, що зобов`язання за договором позики у визначений строк відповідачка не виконала, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з неї суми боргу з нарахованими процентами, частково задовольнивши позов.
Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, врахувавши складність справи та витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), їх обсяг, дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу з 14 000 грн до 3 000 грн.
Не погодившись з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року оскаржила ОСОБА_1 .
У липні 2022 року від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла нотаріально посвідчена заява про відмову від її позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою у справі № 464/329/22.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року визнано нечинними.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачка, скориставшись своїм правом, подала належним чином оформлену заяву про відмову від заявлених нею позовних вимог, підстав для відхилення заяви ОСОБА_1 та неприйняття такої відмови судом апеляційної інстанції не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 464/329/22 із Сихівського районного суду м. Львова.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що заяву про відмову від позову від 18 травня 2022 року вона не подавала, наміру відмовитись від заявлених позовних вимог не мала, про що свідчать її процесуальні дії, зокрема, заявлений до ОСОБА_2 позов у справі № 464/5124/22 про визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного, на її думку, з метою уникнення цивільно-правової відповідальності з виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь суми боргу за договором позики від 14 вересня 2018 року.
Вказувала, що внаслідок розгляду справи без її участі та належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відбулось незаконне задоволення заяви про відмову від заявлених нею позовних вимог всупереч її процесуальним інтересам, що істотно вплинило як на наслідки розгляду цієї справи, так і інших справ між сторонами.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у складі судді Тімченко О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 3 000 дол. США та 21 872, 97 грн в рахунок погашення боргу та процентів за розпискою від 14 вересня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Не погодившись з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу; ОСОБА_1 оскаржила додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року.
У липні 2022 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява в порядку статті 206 ЦПК України, справжність підпису ОСОБА_1 у якій засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською О. М. 18 травня 2022 року, у якій ОСОБА_1 вказувала, що відмовляється від позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою, просила визнати нечинними рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року та закрити провадження у справі. Також у заяві ОСОБА_1 просила розглядати справу за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою без її участі (а. с. 81).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначають спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявленням позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи, яким він може скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 20 липня 2022 року подала до апеляційного суду належним чином оформлену заяву про відмову від позову від 18 травня 2022 року. Справжність підпису на заяві та дієздатність особи, яка її підписала, посвідчено та перевірено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською О. М. При цьому у заяві позивачка також просила визнати нечинними рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року та закрити провадження у справі. Отже апеляційний суд дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови ОСОБА_1 від поданого нею позову, визнання нечинними рішень суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує, що власноруч підписала заяву від 18 травня 2022 року про відмову від позову, проте вказує, що заява написала під психологічним тиском з боку відповідачки. Разом з тим, доказів звернення позивачки до правоохоронних органів матеріали справи не містять.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд прийняв судове рішення за результатами розгляду заяви від 18 травня 2022 року без її участі та належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, - колегія суддів відхиляє та звертає увагу на те, що у заяві про відмову від позову від 18 травня 2022 року ОСОБА_1 , зокрема, просила розглядати справу № 646/329/22 за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою без її участі.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не мала наміру відмовлятись від позову, з посиланням на заявлений до ОСОБА_2 позов у справі № 464/5124/22 про визнання недійсним договору дарування квартири, який укладено, на її думку, з метою уникнення цивільно-правової відповідальності з виконання судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики.
Так, із інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2023 року провадження у справі № 464/5124/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову.
Колегія суддів враховує суперечливу поведінку позивачки, яка неодноразово відмовлялася від заявлених нею позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара