Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2019 року у справі №490/4184/17

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 490/4184/17

провадження № 61-31361 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Держгеокадастр України, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області, Відділ Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Новоодеська міська рада Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року у складі судді Лисенко П. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області (далі ГУ Держгеокадастру), Відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області (далі Відділ Держгеокадастру в Новоодеському районі), Новоодеська міська рада Миколаївської області (далі Новоодеська міська рада) про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої протиправним рішенням органу державної влади.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 119, 120 ЦПК України, оскільки позовна заява не містить ціни позову щодо вимог майнового характеру. Заявнику надано строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання зазначеної ухвали суду, ОСОБА_1 направила заяву, у якій посилаючись на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» вказала, що вона звільнена від сплати судового збору за подання позову про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник у визначений судом строк не виконав вимоги ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви.

Короткий зміст ухвал апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду у розмірі 320,00 грн, надано строк для усунення зазначених недоліків - протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду

м. Миколаєва від 14 червня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник у визначений судом строк не виконав вимоги ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У липні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не урахував положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, а тому вона була звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Узагальнені вимоги та доводи відзивів на касаційну скаргу

У вересні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на касаційну скаргу від ГУ Держгеокадастру та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, у якому вони зазначали, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обгрунтованою. Вказували на те, шо частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, а тому висновок апеляційного суду про необхідність сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги відповідає зазначеним вимогам закону.

Рух справи в касаційній інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів а порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзивів, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини другої статті 297, статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статей 119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали. Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає її вимоги, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду

м. Миколаєва від 14 червня 2017 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно частини першою статті 3 Закону України «Про судовий збір», у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», у редакції чинній на час звернення до суду з позовом, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Системний аналіз зазначеної норми закону, частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір», статті 4 цього Закону дає підстави для висновку, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг.

Порушені права підлягають захисту як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України 2004 року, стаття 2 ЦПК України).

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Суд апеляційної інстанцій наведеного не урахував, залишаючи апеляційну скаргу без руху у зв`язку з несплатою судового збору, не звернув увагу, що

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої протиправним рішенням органу державної влади, а тому звільнена від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, відтак оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, не може вважатися законною та обгрунтованою.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

ОСОБА_1 не оскаржувала ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області 20 вересня 2017 року про повернення їй апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, оскаржувана ухвала про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Оскільки заявник не оскаржує ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, Верховний Суд відповідно до повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, в межах вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня

2017 року підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року скасувати.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик