Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.03.2018 року у справі №711/5884/17

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 711/5884/17

провадження № 61-10048св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Черкаський державний технологічний університет,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, і в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 28 липня 2016 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було ухвалено рішення по цивільній справі за її позовом до Міністерства освіти і науки України, Черкаського державного технологічного університету, третя особа: ДІНЗ України, яким скасовано наказ Міністра освіти і науки України № 253-к від 18 червня 2015 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором Черкаського державного технологічного університету ОСОБА_2.» та поновлено її на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету з 19 червня 2015 року на умовах контракту №1-110 від 16 травня 2014 року.

Наказ про поновлення позивача на роботі на виконання вище вказаного судового рішення було видано на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України тільки 22 червня 2017 року.

Оскільки судове рішення про поновлення позивача на роботі, яке було винесене Придніпровським районним судом 28 липня 2016 року було виконане лише 22 червня 2017 року, то затримка виконання судового рішення становить 223 робочих днів.

З врахуванням того, що за вказаний період в ЧДТУ декілька разів підвищувався посадовий оклад ректора, то визначена відповідно до п.2 Порядку щомісячна середня заробітна плата підлягає коригуванню згідно п.10 Положення.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд стягнути з Черкаського державного технологічного університету середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 29 липня 2016 року по 22 червня 2017 року у сумі 178 303 грн.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року по справі 711/5989/15-ц в сумі 178 303 гривень.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2017 року заяву Черкаського державного технологічного університету про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 серпня 2017 року залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не виконувалось рішення суду про поновлення позивача на роботі, а тому з відповідача слід стягнути середній заробіток за вказаний період.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Здійснено перерозподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в період за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді ректора не входить період з 25 жовтня 2016 року по 29 березня 2017 року, оскільки рішення суду першої інстанції в цей період не підлягало виконанню.

За період невиконання судового рішення про поновлення на роботі з 29 липня 2016 року по 25 жовтня 2016 року та з 29 березня 2017 року по 22 червня 2017 року підлягає стягненню не середній заробіток, а різниця в заробітку, оскільки у спірний період позивач була працевлаштована та отримувала заробітну плату. Оскільки заробітна плата у спірний період в інших установах, де працювала позивач перевищувала заробітну плату на посаді, на яку поновлено позивача, тому немає підстав для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу № 711/5884/17.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив період за який підлягає стягненню середній заробіток за час невиконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив ст. 236 КЗпП України, оскільки вона не містить жодних застережень щодо зменшення середнього заробітку на суму грошових коштів, отриманих в період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, а суд не посилався на норму закону, яка передбачає можливість такого відрахування.

Суд апеляційної інстанції помилково прийшов до висновку, що позивач працювала у спірний період у Верховній Раді України.

Суд апеляційної інстанції неправильно здійснив розрахунок заробітної плати отриманої позивачем у спірний період за роботу у інших установах.

Доводи інших учасників справи

Відзив Черкаського державного технологічного університету на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильних висновків, що період з 25 жовтня 2016 року по 29 березня 2017 року не входить до спірного періоду, оскільки у вказаний період рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі не підлягало виконанню. Окрім того, суд апеляційної інстанції правильно тлумачив ст. 236 КЗпП України та дійшов правильного висновку, що стягненню підлягає не весь заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновленні на роботі, а лише його різниця з заробітком, який позивач отримувала на іншому робочому місці у спірний період.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що Придніпровським районним судом м. Черкаси 28 липня 2016 року було ухвалено рішення у цивільній справі № 711/5989/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, Черкаського державного технологічного університету, третя особа: Державна інспекція навчальних закладів України, яким скасовано наказ Міністерства освіти і науки України № 253-к від 18 червня 2015 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором Черкаського державного технологічного університету ОСОБА_2.», скасовано наказ Черкаського державного технологічного університету №233-к від 19 червня 2015 року «Про оголошення наказу МОН України щодо дострокового розірвання контракту з ОСОБА_2 », поновлено ОСОБА_2 на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету з 19 червня 2015 року на умовах контракту №1-110 від 16 травня 2014 року (том 1, а.с.23-46).

Стягнуто з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 червня 2015 року по 16 листопада 2015 року в сумі 77670 гривень 36 копійок. Стягнуто з Міністерства освіти і науки України на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень.

Вказано, що рішення в частині поновлення на роботі піддано негайному виконанню.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2016 року, рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 липня 2016 року - скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року , рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2016 року - скасовано, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року - залишено в силі.

Відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України № 295-к від 22 червня 2017 року ОСОБА_2 була поновлена на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету 22 червня 2017 року (том 1, а.с.13).

В період з 28 липня 2016 року (дата винесення Придніпровським районним судом рішення про поновлення на роботі) по 22 червня 2017 року ( дата видачі МОН України наказу про поновлення на роботі) , позивач перебувала в трудових відносинах з Верховною Радою України та Національною академією державного управління при Президентові України де отримувала заробіток( том 1, а.с.209-217;218).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року встановлено, що розмір середньоденна заробітної плати позивача за останні два відпрацьовані календарні місяці роботи перед звільненням згідно довідки від 01 лютого 2016 року складав 719 гривень 18 копійок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в період за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді ректора не входить період з 25 жовтня 2016 року по 29 березня 2017 року, оскільки рішення суду першої інстанції в цей період не підлягало виконанню.

За період невиконання судового рішення про поновлення на роботі з 29 липня 2016 року по 25 жовтня 2016 року та з 29 березня 2017 року по 22 червня 2017 року підлягає стягненню не середній заробіток, а різниця в заробітку, оскільки у спірний період позивач була працевлаштована та отримувала заробітну плату. Оскільки розмір заробітної плати у спірний період в інших установах, де працювала позивач перевищував заробітну плату на посаді, яку поновлено позивача, тому немає підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Положеннями частини другої статті 14 ЦПК України, 2004 року, передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №761/22772/17 та у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Судами встановлено, що Придніпровським районним судом м. Черкаси 28 липня 2016 року було поновлено ОСОБА_2 на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету з 19 червня 2015 року на умовах контракту №1-110 від 16 травня 2014 року.

Відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України № 295-к від 22 червня 2017 року ОСОБА_2 була поновлена на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету22 червня 2017 року.

З урахуванням викладеного, суди дійшли правильного висновку, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за період з 25 жовтня 2016 року по 29 березня 2017 року не підлягає стягненню середній заробіток, оскільки у відповідача був відсутній обов`язок щодо поновлення на роботі позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, 2004 року, Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Судами встановлено, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року було скасовано рішенням апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2016 року по 29 березня 2017 року - день постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою скасовано рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2016 року та залишено в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року.

Таким чином, у період з 25 жовтня 2016 року по 29 березня 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року у частині поновленні ОСОБА_2 на посаді ректора не підлягало виконанню, оскільки воно було скасоване.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, щодо визначення періоду, за який підлягає стягненню середній заробіток за час, а саме з 29 липня 2016 року по 25 жовтня 2016 року та з 29 березня 2017 року по 22 червня 2017 року.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив ст. 236 КЗпП України, оскільки вона не містить жодних застережень щодо зменшення середнього заробітку на суму грошових коштів, отриманих в період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, а суд не посилається на норму закону, яка передбачає можливість такого відрахування не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у визначений період в який не поновлювалось судове рішення про поновлення на роботі та за який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Верховною Радою України та Національною академією державного управління при Президентові України де отримувала заробіток.

Однак, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 у спірний період ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Академією державного управління при Президентові України (ЄДРПОУ23696843) та Київським національним інститутом культури і мистецтв (ЄДРПОУ 0224159).

Трудові відносини ОСОБА_2 з Верховною Радою України на час ухвалення рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року у частині поновленні ОСОБА_2 на посаді ректора були припинені.

Тобто, право ОСОБА_2 на отримання заробітної плати у спірний період не поновленням на посаді ректораЧеркаського державного технологічного університету не було порушено, оскільки право на працю та отримання заробітної плати ОСОБА_2 реалізувала, уклавши трудові відносини з Академією державного управління при Президентові України та Київським національним інститутом культури і мистецтв .

Суд апеляційної інстанції вказане врахував та дійшов правильного висновку, що стягненню підлягає лише різниця між заробітками які отримала ОСОБА_2 у Академії державного управління при Президентові України та від Київського національного інституту культури і мистецтв від середнього заробітку який могла б отримати у разі поновлення на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції неправильно здійснив розрахунок заробітної плати, отриманої позивачем у спірний період за роботу у інших установах, оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно було включено до розрахунку отриманої заробітної плати у інших закладах виплати, заробітна плата яка була сплачена позивачу Черкаським державним технологічним університетом заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції встановив, що за період з 29 липня 2016 року по 25 жовтня 2016 року та за період з 29 березня 2017 року по 22 червня 2017 року ОСОБА_2 отримала заробіток 21770.75+34081.94+36154.97+38991.99+41520.05+42100=214619.7 гривень.

Проте, відповідно до відомостей за звітні періоди 2016,2017 роки, наданих управлінням пенсійного фонду України в м. Черкаси та Черкаській області ОСОБА_2 у період з 29 липня 2016 року по 25 жовтня 2016 року та з 29 березня 2017 року по 22 червня 2017 року отримала заробітну плату від Академії державного управління при Президентові України (ЄДРПОУ23696843) та від Київського національного інституту культури і мистецтв (ЄДРПОУ 0224159) у наступних розмірах : у липні 2016 року 3382 грн, у серпні 2016 року 2168,75 грн, у вересні 14479 грн, у жовтні 2016 року 18339,98 грн, у березні 20130,66 грн, у квітні 2017 року 18674,66 грн, у травні 2017 року 20130,66 грн, у червні 2017 року 20130,66 грн, що у сумі складає 117436,37 грн, а не 214619,17 грн, як це було встановлено судом апеляційної інстанції ( том 1, а.с.218-223).

Однак, помилка у підрахунку заробітної плати, отриманої ОСОБА_2 під час невиконаного рішення суду про поновлення на роботі у інших навчальних закладах не призвела до ухвалення судом апеляційної інстанції неправильного рішення, оскільки отриманий заробіток у інших установах ОСОБА_2 у загальному розмірі 117 436,37 грн перевищує середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у Черкаському державному технологічному університетіу розмірі 94831,07 грн.

Окрім того, помилкове зазначення судом апеляційної інстанції у судовому рішенні те, що ОСОБА_2 у спірний період перебувала у трудових відносинах з Верховною Радою України не призвело до ухвалення неправильного судового рішення у справі.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 409, 410, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик