Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №379/528/17

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 379/528/17

провадження № 61-40683св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Таращанська районна державна адміністрація Київської області, відділу Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Таращанського районного суду Київської області від 04 січня 2018 року у складі судді Василенка О. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Лівінського С. В., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Таращанської районної державної адміністрації Київської області (далі - Таращанська РДА Київської області), відділу Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області, треті особи: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про визнання протиправними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Веселокутської сільської ради, урочище «Цикове», площею 68 га. Відповідно до пункту 4 цього договору від 01 червня 2004 року земельна ділянка передається позивачу в оренду строком на 25 років.

01 червня 2004 року між ними підписано акт про передачу земель в натурі землекористувачу (орендарю), яким Таращанська РДА Київської області в присутності сільського голови Веселокутської сільської ради передала, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 68 га згідно викопіювання з плану землекористування, що є додатком до акта.

Договір оренди землі від 01 червня 2004 року зареєстрований у Таращанському відділі Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 червня 2004 року за № 6.

12 квітня 2007 року до вказаного договору оренди землі внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 58 га. 27 січня 2010 року до вказаного договору оренди землі внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до

38,85 га. 20 грудня 2012 року до вказаного договору оренди землі внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 28,85 га.

13 листопада 2015 року на підставі розробленої на замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передану позивачу в оренду земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 3224481200:04:005:0081. При цьому, під час виготовлення технічної документації і встановлення меж земельної ділянки в натурі було виявлено, що площа земельної ділянки зменшилася до 24,85 га. Згідно довідки відділу Держземагентства у Таращанському районі Київської області із земель запасу площею 28,28 га, які перебувають в оренді, було передано у приватну власність дві земельні ділянки площею 2 га громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_14 .

Між тим, розпорядженням Таращанської РДА Київської області № 374

від 12 вересня 2012 було затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області та вирішено передати у власність 11 громадянам земельні ділянки загальною площею 22,0001 га для ведення особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області. Згідно додатку до розпорядження дозвіл надано громадянам ОСОБА_5 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_6 .

Крім того, в межах орендованої земельної ділянки знаходяться також земельні ділянки ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 площею 2 га кожна.

На момент винесення Таращанською РДА Київської області розпорядження від 12 вересня 2012 року за № 374 договір оренди землі від 01 червня

2004 року, укладений між ним та відповідачем був чинним. Позивач, як орендар земельних ділянок не давав своєї згоди на припинення договору оренди землі та не відмовлявся від права користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Таращанської РДА Київської області від 12 вересня 2012 року № 374 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області»; визнати недійсними та скасувати реєстрацію державних актів на земельні ділянки: держаний акт серії ЯЙ № 330756 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224481200:04:005:0064, виданим на ім`я ОСОБА_3 ; держаний акт

серії ЯЙ № 943154 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224481200:04:005:0065, виданим на ім`я ОСОБА_4 ; держаний акт

серії ЯЙ № 419707 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224481200:04:005:0066, виданим на ім`я ОСОБА_5 ; держаний акт

серії ЯЙ № 419706 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224481200:04:005:0067, виданим на ім`я ОСОБА_6 ; держаний акт

серії ЯЙ № 419703 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224481200:04:005:0069, виданим на ім`я ОСОБА_8 ; держаний акт

серії ЯЙ № 419705 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224481200:04:005:0070, виданим на ім`я ОСОБА_9 ; держаний акт

серії ЯЙ № 330757 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3224481200:04:0050072, виданим на ім`я ОСОБА_11 ; держаний акт

серії ЯЙ № 419704 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 322448120004:005:0076, виданим на ім`я ОСОБА_13 ; кадастровий номер 3224481200:04:005:0081, виданий на ім`я ОСОБА_15 на земельну ділянку площею 1,6439 га; кадастровий номер 3224481200:04:005:0085, виданий на ім`я ОСОБА_22 на земельну ділянку площею 1,5 га; кадастровий номер 3224481200:04:005:0084, виданим на ім`я ОСОБА_23 на земельну ділянку площею 1,5 га; кадастровий номер 3224481200:04:005:0082, виданий на ім`я ОСОБА_19 на земельну ділянку площею 2 га; кадастровий номер 3224481200:04:005:0075, виданий на ім`я ОСОБА_20 на земельну ділянку площею 2 га; кадастровий номер 3224481200:04:005:0074, виданий на ім`я ОСОБА_15 на земельну ділянку площею 2 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 04 січня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як орендар земельних ділянок, не надавав своєї згоди на припинення договору оренди землі та не відмовлявся від права користування земельною ділянкою.

Таращанська РДА Київської області надала до суду клопотання про застосування позовної давності. Позивач довідався або міг довідатися про розпорядження Таращанської РДА Київської області № 374 від 12 вересня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області» в день написання ним заяви від 14 грудня 2012 року про внесення змін до вказаного договору оренди землі у якій він просив змінити площу з 38,85 га на площу 28,85 га у зв`язку із виготовленням громадянами державних актів на землю. Отже, перебіг позовної давності в цьому випадку почався

з 14 грудня 2012 року та тривав до 14 грудня 2015 року.

Проте, позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх порушених прав до Київського окружного адміністративного суду 08 лютого 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності. Питання про поновлення позовної давності позивач не ставив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 04 січня 2018 року в частині відмови у визнанні державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано і ухвалено в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову в їх задоволенні. У решті рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовну давність позивачем пропущено і питання про поновлення позовної давності ним не ставилося, і з цих підстав відмовив у задоволенні позову. Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження за спливом позовної давності. При цьому суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, позивач повинен був знати, мав можливість і міг довідатися та знав про порушене своє право ще 14 грудня 2012 року.

Проте, апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у визнанні державних актів на право власності на земельні ділянки за спливом позовної давності, оскільки сторони зазначені як треті особи і не були залучені відповідачами у справі, а тому вважав, що за цих обставин відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог, і в цій частині відповідно до вимог статті 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині позовних вимог нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 і інтересах якого діє представник - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Таращанської РДА Київської області, відділу Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про визнання протиправними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянки призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано до правовідносин статті 256, 267 ЦК України. Після внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру про координати поворотних точок меж земельної ділянки 20 грудня 2015 року, на земельну ділянку позивача накладаються земельні ділянки, що належать третім особам у справі, тобто раніше 20 грудня 2015 року позивач не міг дізнатись про спірне розпорядження. Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що розпорядження Таращанської РДА Київської області № 374

від 12 вересня 2012 року було оприлюднено та доведено до відома ОСОБА_1 . Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент винесення вказаного розпорядження договір оренди землі був чинним. Позивач, як орендар земельних ділянок, не надавав своєї згоди на припинення договору оренди землі та не відмовлявся від права користування земельною ділянкою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Верховного суду надійшов відзив Таращанської РДА Київської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

У вересні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_8 , поданий представником - ОСОБА_24 , на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та Таращанською РДА Київської області 01 червня

2004 року укладено договір оренди землі, відповідно до якого

ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Веселокутської сільської ради, урочище «Цикове», площею 68 га. Відповідно до пункту 4 указаного договору земельна ділянка передається позивачу в оренду строком на 25 років.

01 червня 2004 року між сторонами підписано акт про передачу земель в натурі землекористувачу (орендарю), яким Таращанська РДА Київської області в присутності сільського голови Веселокутської сільської ради передала, а ОСОБА_1 прийняв в оренду земельну ділянку площею 68 га згідно викопіювання з плану землекористування, що є додатком до акта.

Договір оренди землі від 01 червня 2004 року зареєстрований у Таращанському відділі Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 червня 2004 року за № 6.

12 квітня 2007 року до вказаного договору оренди землі від 01 червня

2004 року внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 58 га.

27 січня 2010 року до вказаного договору оренди землі від 01 червня

2004 року внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 38,85 га.

20 грудня 2012 року до вказаного договору оренди землі від 01 червня

2004 року внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 28,85 га.

13 листопада 2015 року на підставі розробленої на замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передану ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 3224481200:04:005:0081.

Під час виготовлення технічної документації і встановлення меж земельної ділянки в натурі було виявлено, що площа земельної ділянки зменшилася до 24,85 га. Згідно довідки відділу Держземагентства у Таращанському районі Київської області із земель запасу площею 28,28 га, які перебувають в оренді, було передано у приватну власність дві земельні ділянки площею 2 га громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_14

Розпорядженням Таращанської РДА Київської області від 12 вересня

2012 року за № 374 було затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області та вирішено передати у власність 11 громадянам (третім особам у справі) земельні ділянки загальною площею 22,0001 га для ведення особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області.

Згідно додатку до розпорядження дозвіл надано громадянам

ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 .

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області та доданих до нього графічних матеріалів з плану землекористування Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області земельні ділянки з кадастровими номерами 3224481200:04:005:0064; 3224481200:04:005:0065; 3224481200:04:005:0066; 3224481200:04:005:0067; 3224481200:04:005:0069; 3224481200:04:005:0070; 3224481200:04:005:0072 повністю накладаються на земельну ділянку площею 24,85 га з кадастровим номером 3224481200 04:005:0081, що знаходиться в оренді ОСОБА_1 .

Крім того, з вказаного листа слідує, що в межах орендованої земельної ділянки знаходяться також земельні ділянки ОСОБА_15 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 площею 2 га.

20 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-3208354772017, згідно якого площа орендованої ним земельної ділянки становила 0,2036 га.

Згідно з пунктом 29 вказаного договору оренди від 01 червня 2004 року розірвання договору в односторонньому порядку допускається виключно за умови систематичної несплати орендної плати.

Відповідно до довідки Веселокутської сільської ради від 11 січня 2016 року № 06 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті орендної плати, останній своєчасно та у повному обсязі сплачує оренду плату згідно договору оренди землі від 01 червня 2004 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивний (сам факт порушення права) так і суб`єктивний (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України

від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14.

Вирішуючи указаний спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач довідався або міг довідатися про розпорядження Таращанської РДА Київської області № 374 від 12 вересня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області» в день написання ним заяви від 14 грудня 2012 року про внесення змін до вказаного договору оренди землі у якій він просив змінити площу з 38,85 га на площу 28,85 га у зв`язку із виготовленням громадянами державних актів на землю. Отже, перебіг позовної давності в цьому випадку почався

з 14 грудня 2012 року та тривав до 14 грудня 2015 року. Суди дійшли вірного висновку про те, що позовна давність пропущена позивачем і питання поновлення позовної давності останнім не ставилось, тому це є підставою для відмови у задоволенні обґрунтованого позову.

Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що в частині позовних вимог щодо визнання державних актів на право власності на земельні ділянки особи, на ім`я яких видані вказані державні акти, зазначені як треті особи у справі і не були залучені відповідачами, тому за цих обставин відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 04 січня

2018 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович