Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.07.2018 року у справі №347/2024/16

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 347/2024/16

провадження № 61-39043св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл будинковолодіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2018 року у складі судді Гордія В. І. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 червня

2018 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Горейко М. Д.,

Ясеновенко Л. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом, у якому просила провести реальний розподіл житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , виходячи з часток по Ѕ частині.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом вона є власником 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Інша частина будинковолодіння належить ОСОБА_2 , з якою у неї склалися неприязні стосунки.

3. Позивач зі своєю сім`єю проживає в іншому населеному пункті і не може постійно слідкувати за діями відповідачки щодо спільного майна, вважає, що відповідач безпідставно користується частиною її майна, тому бажає реального поділу майна з виділенням її частки.

4. Крім того, позивач вважає, що до реального розподілу також належить добудована її сім`єю спільно зі спадкодавцем частина житлового будинку, яка не введена в експлуатацію, оскільки таку добудову здійснив спадкодавець самочинно. Належним чином отримати дозвіл на таку добудову та введення цієї частини житла в експлуатацію не може, так як на таке не дає згоду інший співвласник.

5. В обґрунтування позову також зазначено те, що позивач згодна вирішувати питання про грошову компенсацію за належну їй частину в майні, якщо вона буде реально оцінена і співрозмірна її частці і тим роботам, які вона з членами своєї сім`ї провела в цьому господарстві.

6. Посилаючись на наведене, позивач просила позов задовольнити та реально поділити майно згідно належних їм часток.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 19 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча в своєму висновку експертом і розроблено один варіант поділу будинку володіння, однак ним все ж таки вказано, що поділити житловий будинок на окремі об`єкти нерухомого майна є неможливо.

9. Суд першої інстанції звернув увагу на вказані експертом технічні характеристики спірного житлового будинку, відповідно до яких, загальний технічний стан приміщень спірного житлового будинку оцінений експертом як незадовільний, оскільки фізичний знос елементів опорядження знаходяться в межах від 41 - 60% (експлуатація елементів будівлі можлива лише при умові проведення їх ремонту).

10. Місцевий суд також указав, що не знайшли підтвердження доводи позивача про необхідність такого поділу в натурі в зв`язку із тим, що відповідач безпідставно користується її частиною в майні. У силу положень статті 358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, яка оформляється у формі договору та посвідчується нотаріально, проте такий договір між сторонами не укладався, то і твердження позивача щодо користування відповідачем її частиною майна є передчасними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 червня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2018 року залишено без змін.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, який не ґрунтується на відповідних доказах та відсутні об`єктивні дані щодо можливості поділу спірного домоволодіння, яке знаходиться на час пред`явлення позову у незадовільному стані. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що непогодившись з висновком експертизи, суд мав навести відповідні аргументи та мав вирішити питання щодо призначення у справі додаткової, повторної чи комісійної експертизи.

15. Заявник також указав на безпідставне посилання суду на відсутність дозволу виконкому місцевої влади на переобладнання та перепланування житлового будинку, оскільки отримання таких дозволів не потрібно.

Доводи інших учасників справи

16. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

18. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. На підставі рішення Кобаківської сільської ради від 08 вересня 2003 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано в рівних частках, тобто по 1/2 частин право приватної часткової власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

20. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

21. Позивач ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частку у спірному майні після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

22. Згідно висновку експерта від 08 грудня 2017 року неможливо поділити житловий будинок по АДРЕСА_1 в частках 1/2 та 1/2, у відповідності до вимог нормативних документів. У даному висновку експерт вказав, що у дослідницькій частині розроблений варіант розподілу вказаного житлового будинку з відступом від ідеальних часток 1/2 та 1/2. Поділ будинку запропонований з відхиленням від вимог чинних норм, у зв`язку із старою забудовою, яка приймалася в експлуатацію за діючими на той час будівельними нормами і правилами, також такий поділ найбільш раціональний, оскільки житловий будинок знаходиться у незадовільному стані, додаткова зміна об`ємно-планувальних рішень будинку призведе до погіршення технічного стану основних огороджувальних конструкцій.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

24. Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

25. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Частиною першою статті 402 ЦПК Українив редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

28. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

29. У справі, яка переглядається, предметом позову є виділ часток у майні, що є у спільній частковій власності сторін, яким у даній справі є будинковолодіння по

АДРЕСА_1 . Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на висновок експерта, у якому вказано про неможливість поділу житлового будинку на окремі об`єкти нерухомого майна. Місцевим судом також взято до уваги вказані експертом технічні характеристики даного житлового будинку, відповідно до яких, загальний технічний стан приміщень житлового будинку

АДРЕСА_1 , - оцінений експертом як незадовільний, оскільки фізичний знос елементів опорядження знаходяться в межах від 41 - 60% (експлуатація елементів будівлі можлива лише при умові проведення їх ремонту).

31. Однією із підстав для відмови в реальному поділі будинковолодіння суд першої інстанції вказав наявність того, що до її складу входить самочинно збудований об`єкт нерухомого майна.

32. Апеляційний суд погодився з наведеним висновком суду першої інстанції та зазначив, що експертом визначені роботи по переобладнанню житлового будинку у випадку його розподілу. Однак, відповідно до статті 152 ЖК України переобладнання та перепланування житлового будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконкому місцевої ради. Такого дозволу на проведення робіт у позивача немає, як і відсутній дозвіл відповідних компетентних служб на проведення прибудови до спірного будинку.

33 . Проте з таким висновком погодитись не можна.

34. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

35. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

36. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

37. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

38. Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

39. Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

40. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

41. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

42. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

43. Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

44. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

45. Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

46. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

47. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

48. У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

49 . Обмежившись посиланнями на те, що висновком експерта встановлено, що поділити житловий будинок на окремі об`єкти нерухомого майна, неможливо, суди попередніх інстанцій не вказали, якими доказами спростовується запропонований експертом варіант поділу будинковолодіння.

50. Фізичний знос елементів спірного житлового будинку не свідчить про неможливість поділу такого будинковолодіння.

51. Посилання апеляційного суду на відсутність у позивача дозволів відповідних компетентних служб на проведення прибудови до спірного будинку та проведення робіт, передбачених нормою статті 152 ЖК України є безпідставним.

52. Так, згідно статті 152 ЖК України, в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 191-VIII «Про внесення змін до деяких ЖК України законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

53. Зіславшись на те, що до складу спірного будинковолодіння входить самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, суд не вказав, який саме об`єкт, не перевірив, чи був він урахований експертом при визначенні варіанту поділу будинку, зважаючи на те, що експерт у суді пояснив, що побудова спірного будинку велася багато років у відповідності до існуючих на той час будівельних норм.

54. Крім того, у пункті 6 висновку експертизи зазначено, що перелік будівель та споруд, що вказані у матеріалах технічної інвентаризації Коломийського МБТІ від 26 квітня 1990 року відповідає будівлям, конфігурації та розмірам, що розташовані на земельній ділянці, окрім споруди: ворота №1, ворота №2, огорожа №3, навіс №1, навіс №2, які не вказані у матеріалах технічної інвентаризації.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

55. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду

56. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

57. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судом не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 19 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2018 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська