Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.05.2019 року у справі №185/676/18
Ухвала КЦС ВП від 27.05.2020 року у справі №185/676/18

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 185/676/18

провадження № 61-20018св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гідзула Сергій Олександрович,

заінтересовані особи - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кукаріна Наталя Олександрівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника начальника Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гідзули Сергія Олександровича на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 10 червня 2019 року, постановлену у складі судді Перекопського М. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Павлоградський МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) Гідзули С. О., заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), державний виконавець Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Кукаріна Н. О.

В обґрунтування скарги зазначав, що Дніпровським апеляційним судом був виданий виконавчий лист у справі № 185/676/18 від 11 квітня 2019 року в частині негайного стягнення на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» заробітку за один місяць в розмірі 7 346,40 грн. Вказаний виконавчий лист пред`явлений до примусового виконання у Павлоградський МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 16 квітня 2019 року.

Станом на 16 травня 2019 року рішення суду не виконано. 02 травня

2019 року скаржником було подано державному виконавцю клопотання про арешт коштів боржника на всіх відомих банківських рахунках для стягнення коштів 7 346,40 грн та негайного виконання судового рішення. 14 травня 2019 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження скаржником з`ясовано, що клопотання про накладення арешту на банківські рахунки боржника не розглянуте, постанови про задоволення клопотання, про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання не винесено.

За таких обставин, з урахуванням залишення частини вимог без розгляду, заявник просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гідзули С. О. в частині не винесення процесуального рішення про арешт банківських рахунків боржника ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за клопотанням стягувача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 10 червня 2019 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гідзули С. О. щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про накладення арешту на банківські рахунки боржника.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів належного та своєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 про накладення арешту на банківські рахунки боржника.

При цьому, суд відхилив доводи державного виконавця про те, що постанова про арешт коштів боржника від 08 травня 2019 року, винесена під час примусового виконання виконавчого провадження № 58657615 свідчить про задоволення клопотання ОСОБА_1 , оскільки зі змісту самої постанови вбачається, що стягувачем зазначено іншу особу ( ОСОБА_2 ) та виконавче провадження здійснюється за іншим виконавчим документом. Крім того, державними виконавцями не було надано суду доказів того, що до загальної суми зведеного виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт, включена і сума коштів, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, апеляційну скаргу Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року -

без змін.

Приймаючи постанову від 15 жовтня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що дії державного виконавця були вчинені без дотримання положень закону та призвели до порушення прав стягувача у виконавчому провадженні, оскільки суду не надано доказів належного та своєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 про накладення арешту на банківські рахунки боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,

заступник начальника Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гідзула С. О., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 08 травня 2019 року державним виконавцем було винесено та направлено до банківських установ постанову про накладення арешту на рахунки боржника ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Сума за зведеним виконавчим провадженням

№ 42590787 станом на 08 травня 2019 року склала 12 855 787,89 грн до складу якої увійшли також вимоги стягувача ОСОБА_1 про що свідчить постанова державного виконавця від 02 травня 2019 року про приєднання виконавчого провадження № 58923760 до складу зведеного виконавчого провадження № 42590787 та облікова картка на зведене виконавче провадження № 42590787 про стягнення грошових коштів з боржника ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 0017835).

При цьому, заявник просив врахувати, що згідно платіжних доручень № 8541 та № 8540 від 06 червня 2019 року із боржника стягнуто кошти в межах виконавчого провадження № 42590787 та перераховано на користь

ОСОБА_1 . Керуючись пунктом 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 11 червня 2019 року державним виконавцем винесено та направлено сторонам виконавчого провадження і до суду, що видав виконавчий документ постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що в Павлоградському МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого 11 квітня 2019 року Дніпровським апеляційним судом щодо стягнення з ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за один місяць в розмірі 7 346,40 грн.

Із копії заяви від 02 травня 2019 року суди встановили, що представник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Гідзули С. О. із клопотанням про арешт банківських рахунків ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для стягнення коштів на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 185/676/18.

Постановою державного виконавця від 02 травня 2019 року виконавче провадження № 58923760, стягувачем в якому є ОСОБА_1 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 42590787 про стягнення коштів із ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України

від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту сьомого частини третьої статті 18 Закону 1404-VIII

(в редакції на час відкриття виконавчого провадження № 58923760), виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до вимог частини п`ятої статті 26 Закону 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною першою статті 30 Закону 1404-VIII визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) (далі - Інструкція), на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

На підтвердження факту належного розгляду клопотання ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника державний виконавець надав судам попередніх інстанцій постанову від 02 травня 2019 року про приєднання виконавчого провадження № 58923760 із примусового виконання виданого судом 11 квітня 2019 року виконавчого листа щодо стягнення із ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 суми середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 7 346,40 грн до зведеного виконавчого провадження № 42590787, що перебуває у провадженні Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області та постанову від 08 травня 2019 року про арешт коштів боржника винесену у виконавчому провадження № 58657615 про стягнення із ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 155 336 грн.

Державний виконавець посилався на те, що до суми зведеного виконавчого провадження, в межах якої накладено арешт постановою від 08 травня

2019 року, входить сума стягнення за виконавчим листом, стягувачем за яким є ОСОБА_1 , проте доказів на підтвердження цих обставин судам першої та апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Встановивши, що державний виконавець не надав доказів належного розгляду клопотання стягувача про накладення арешту на майно боржника, а також, що постановою від 08 травня 2019 року накладено арешт на кошти боржника і в межах суми стягнення за виконавчим провадженням, стягувачем в якому є ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги.

Колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки доданої до касаційної скарги облікової картки на зведене виконавче провадження № 42590787 про стягнення грошових коштів із ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки такий доказ не був наданий судам попередніх інстанцій, а прийняття та оцінка нових доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами фактичного виконання виконавчого листа щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1 та закриття виконавчого провадження не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанції, оскільки предметом поданої скарги є бездіяльність державного виконавця вчинена під час розгляду клопотання стягувача про накладення арешту на майно боржника, а ОСОБА_1 від своєї скарги не відмовлявся.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення скарги та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень,

ці доводи переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів та оцінки нових доказів, що в силу статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду залишенню без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника начальника Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гідзули Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 10 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович