Історія справи

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 641/4192/17

провадження № 61-22562св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, у складі судді Курганникової О. А., від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М., від 22 лютого 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що сторони з 21 лютого 2015 року до 25 серпня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 припинив приймати участь в утриманні спільного сина. Заявник знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Всі кошти, які вона має на життя, складаються з щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною у розмірі 860, 00 грн. Через скрутне становище вона неодноразово зверталася до відповідача за допомогою, однак відповідач маніпулює її матеріальним становищем, ображає та принижує, шантажує дитиною під час її спроб домовитися про його участь у забезпеченні і вихованні сина. Під час їх чергової зустрічі 23 жовтня 2016 року відповідач побив її публічно, завдавши легких тілесних ушкоджень їй та синові, який знаходився під час побиття у неї на руках. Зазначені обставини були встановлені у кримінальному провадженні, в якому Комінтернівським районним судом м. Харкова 16 лютого 2017 року було постановлено обвинувальний вирок відносно ОСОБА_3 Вказані обставини свідчать про поведінку відповідача, яка є небезпечною для життя і здоров'я спільної дитини, небезпеку подальшої участі відповідача у житті сина, негативний вплив на його розвиток і виховання. Крім того, ОСОБА_5 має вроджені вади здоров'я, потребує особливого піклування і турботи, лікування, профілактичних та реабілітаційних заходів. Лікуванням дитини, розвитком і реабілітацією сина відповідач не цікавиться, за місцем проживання дитину не навідує, у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину. Всі ці факти, на думку заявника, свідчать про безвідповідальне ставлення відповідача до дитини, здоров'я сина, його виховання, належного виконання батьківських обов'язків.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 не був засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо сина судом, він не є хронічним алкоголіком та наркоманом, будь-яких належних та допустимих доказів жорстокого погодження відповідача з дитиною та ухилення його від виконання батьківських обов'язків матеріали справи не містять, а під час судового розгляду зазначені обставини судом не були встановлені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Сам факт невідвідування батьком дитини та небездоганна поведінка батька при виконанні батьківських обов'язків, при відсутності свідомого нехтування батьківськими обов'язками, не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2018 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясовано обставини справи. Висновок місцевого суду про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є необґрунтованим. Місцевим судом не надано належної оцінки обставинам, встановленим вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року (кримінальне провадження № 1-кп/641/158/2017). Суди не надали належної оцінки інтересам дитини та факту жорстокого поводження батька з дитиною. За фактом ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів 23 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

25 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції від 21 серпня 2015 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками його є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 6).

15 серпня 2016 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, укладений 21 лютого 2015 року, розірвано (а. с. 7).

Управлінням служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту населення Харківської міської ради надано висновок від 06 жовтня 2017 року, в якому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_3 наніс дитині психологічну та фізичну травму і не може виконувати свої батьківські обов'язки щодо виховання дитини у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, а також оскільки ОСОБА_3 не звертався до органу опіки та піклування з приводу встановлення його порядку участі у виховані сина, а також не звертався за захистом своїх порушених прав щодо спілкування з дитиною (а.с. 90-92).

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року (кримінальне провадження № 1-кп/641/158/2017) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, за нанесення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_2 У вказаному судовому рішенні не встановлено обставин жорстокого поводження батька відносно своєї дитини. При цьому вироком суду встановлено наявність у дитини легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до наданої медичної документації та консультаційних висновків спеціалістів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлений діагноз: «наслідки перенесеного гіпоксично-ішемічного ураження головного мозку», що є наслідком гіпоксії, яка могла розвинутись, як під час вагітності, так і під час пологів. Даний діагноз встановлений після народження дитини.

Встановлено, що ОСОБА_3 перераховував у першому півріччі 2017 року на ім'я позивача аліменти на утримання дитини та матері по 1 тис грн щомісяця (а. с. 70), а також перераховував кошти на особистий картковий рахунок позивача, відкритий на її ім'я у публічному акціонерному банку комерційний банк «ПриватБанк» (а. с. 81-83).

Винної поведінки ОСОБА_3 по відношенню до сина, свідомого його ухилення від виконання батьківських обов'язків під час розгляду справи не встановлено.

Встановлено відсутність відомостей про засудження ОСОБА_3 за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо сина ОСОБА_4.

Також встановлено, що ОСОБА_3 не страждає хронічним алкоголізмом та не є наркоманом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно положень статті 152 СК України дитина має право на належне батьківське виховання, що передбачає дотримання батьками всіх тих вимог, які пред'являє закон до процесу виховання дитини.

Правом на належне виховання дитина наділяється з моменту народження.

Згідно з приписами пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суди попередніх інстанцій не встановили винної поведінки батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомого нехтування ним батьківськими обов'язками також не встановлено.

До батька не застосовувались заходи впливу, попередження, які б свідчили про необхідність змінити ставлення до виховання сина.

ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, нанесення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_2 Вирок суду у кримінальному провадженні № 1-кп/641/158/2017 очевидно негативно характеризує ОСОБА_3, однак не доводитьжорстокого погодження батька зі своїм сином.

Судами враховано, що заперечення ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог про позбавлення його батьківських прав, подання доказів на підтвердження того, що він певною мірою приймає участь у матеріальному забезпеченні сина та його вихованні, свідчить про його інтерес до дитини та наявність у нього бажання піклуватись про свого малолітнього сина.

Судами надано належну оцінку, що інтересам дитини відповідає доброзичливе спілкування з нею та участь у вихованні обох батьків, які сформували конфліктні відносини між собою.

Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта