Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.10.2024 року у справі №947/29377/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 947/29377/20

провадження № 61-6164св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, Василенко Олена Вікторівна ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська міська рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, Василенко Олена Вікторівна ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, Василенко Олена Вікторівна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Губської Христини Юріївни на постанову Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 , що складається з квартири

АДРЕСА_1 - відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 червня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 , недійсним та скасування його, визнання права власності на квартиру за територіальною громадою в особі Одеської міської ради і витребування квартири з незаконного володіння

ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

2. Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 власника квартири ОСОБА_4 спадкоємці за законом і за заповітом були відсутні, тому ця спадщина є відумерлою. Оскільки рішення Київського райсуду м. Одеси від 27 квітня 2017 року про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 і ОСОБА_1 скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, підлягає скасуванню і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 червня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Київського райсуду м. Одеса, а право власності на спадкову квартиру належить визнати за територіальною громадою в особі Одеської міської ради. Посилаючись на положення статті 388 392 ЦПК України, позивач вимагає витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 спірну квартиру, яка перейшла до неї на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 13 червня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

3. У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар М. О. звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив встановити факт спільного проживання однією сімєю ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (з кінця 2010 року по липень 2016 року), а потім за адресою: АДРЕСА_3 (з липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1), визнавши

ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з зими 2010 року він проживав у квартирі ОСОБА_6 - своїх дальніх родичів, тому як той не мав де проживати, а ОСОБА_4 потребували як матеріальної допомоги, так і фізичної: ОСОБА_7 за віком і станом здоров`я не виходила з квартири, мала мінімальну пенсію, а син - ОСОБА_4 не працював, мав хворі ноги.

У 2011 році в квартирі АДРЕСА_4 він замінив унітаз, крани у ванній кімнаті, придбав шафу, диван, бойлер, вікна. Коли ОСОБА_7 за станом здоров`я не змогла готувати їжу, він найняв ОСОБА_8 , яка поралась на кухні спочатку в квартирі на АДРЕСА_5 , а потім і в квартирі на АДРЕСА_6 . Дружина його знайомого - ОСОБА_9. надавала ОСОБА_4 медичну допомогу (приносила ліки, робила уколи), її роботу він також оплачував. Весною 2014 року ОСОБА_4 переніс операцію. Витрати по лікуванню ОСОБА_4 оплатив ОСОБА_1 . Після смерті матері у грудні 2014 року ОСОБА_4 заявив, що не може і не бажає надалі проживати у квартирі АДРЕСА_4 , і вони прийняли рішення про продаж цієї квартири і купівлю іншої. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_10 звертався до агенції нерухомості, вони разом обирали квартиру АДРЕСА_1 .

5. На обґрунтування своїх доводів представник ОСОБА_1 посилався на такі докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , копію спадкової справи до майна ОСОБА_4 , відкриту нотаріусом за його заявою про прийняття спадщини, квитанції, які підтверджують витрати, понесені ОСОБА_1 на поховання ОСОБА_4 , копію амбулаторної карти ОСОБА_4 і копії чеків та квитанцій на придбання ліків ( ОСОБА_4 страждав на трофічні язви правої гомілки, з 18 серпня 2014 року був визнаний інвалідом 2-ї групи), копії товарних чеків, рахунків-фактур на придбання будівельних матеріалів, договір на виконання робіт з заміни вікон (як стверджує представник, ОСОБА_1 виконував ремонтні роботи як в квартирі по АДРЕСА_5 , так і в спірній квартирі), акт, складений 20 червня 2016 року працівниками дільниці № 7 КП «ЖКС «Чорноморський» про виклик ОСОБА_1 сантехніка до спірної квартири у зв`язку з протіканням унітазу, довідку з УПФ про розмір пенсії, що отримував ОСОБА_4 (1130 грн), договір про надання банківських послуг і квитанцію про внесення 08 червня

2016 року на рахунок ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 3400,00 дол. США, пояснення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9. і ОСОБА_11 , які стверджували в судовому засіданні, що ОСОБА_12 проживав разом з ОСОБА_4 однією сім`єю з 2010 року по день смерті ОСОБА_4 .

6. У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати її добросовісним набувачем однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

7. Мотивувала свою зустрічну позовну заяву тим, що вона в установленому законом порядку набула у власність спірну квартиру, тому як на момент укладання договору купівлі-продажу рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю більше 5 років ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було дійсним. Вказувала, що вона проживає у спірній квартирі з 2017 року разом з дідом - особою похилого віку (87 років), інвалідом 1-ї групи, і іншого житла вони не мають.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року у складі судді Калашнікової О. І. позов Одеської міської ради та зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 з кінця 2010 року до липня 2016 року за адресою АДРЕСА_2 , з липня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

9. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що ним доведено проживання однією сім`єю із спадкодавцем

ОСОБА_4 не менше 5 років до часу відкриття спадщини, проте вимоги про визнання його спадкоємцем 4 черги до майна ОСОБА_4 не ґрунтуються на положеннях статті 1264 ЦК України, яка визначає спадкоємців 4 черги, тому в цій частині вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

10. Відмовляючи у задоволенні позову Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , в установленому законом порядку прийнята спадкоємцем 4 черги, тому правові підстави визнавати спадщину після смерті ОСОБА_4 відумерлою відсутні. Окрім того, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відкривалась нотаріусом тільки за заявою ОСОБА_1 .

11. Встановивши, що ОСОБА_4 був правомірним власником квартири АДРЕСА_1 , що на момент прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 і на момент відчуження ним цієї квартири територіальна громада в особі Одеської міської ради не була її власником, тому як перехід права на спадщину до територіальної громади у порядку відумерлості здійснюється лише на підставі рішення суду. Оскільки заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини до 25 жовтня 2017 року міськрада не мала правових підстав для отримання судового рішення про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою.

12. Відмова первісному позивачу у задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою та задоволення вимог позивача за зустрічним позовом про встановлення факту спільного проживання зі спадкоємцем однією сім`єю не менше 5 років до дня відкриття спадщини є підставою для відмови Одеській міській раді у задоволенні інших вимог, які є похідними від вимоги про визнання спадщини відумерлою та для відмови у задоволенні зустрічного позову

ОСОБА_2 про визнання її добросовісним набувачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов Одеської міської ради задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передано вказане нерухоме майно у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Витребувано спірну квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 947499551000) від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня

2021 року залишено без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що жодного підтвердження факту спільного проживання з наданих ОСОБА_1 документів встановити неможливо. Квитанції на придбання ліків, як і решта доказів, не можуть за своїм змістом та суттю підтвердити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки не містять жодного зазначення про особу, яка придбала такі ліки, та лише на деяких з них вручну написано «ОСОБА_4», при цьому особу, яка здійснила такий надпис, не встановлено. Не є таким підтвердження й докази про встановлення вікон у вищевказаних квартирах ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю зі встановлення метало-пластикових вікон. Також судом установлено, що вклад на банківський рахунок було здійснено ОСОБА_4 особисто в період продажу квартири, а той факт, що ОСОБА_1 більше 5 років купував та приносив продукти харчування, готував, сплачував за операції та інше, свідчить лише про те, що він періодично надавав допомогу ОСОБА_4 , однак не свідчить про те, що вони проживали разом. Крім того зареєстровані вони були також за різними адресами. З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

15. Щодо первісного позову, то апеляційний суд виходив з того, що останнім законним власником спірної квартири був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і після смерті якого у встановленому законом порядку це майно ніким не набуто у власність. Одеська міська рада не є власником спірного майна до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, однак в силу закону на неї покладено обов`язок по захисту прав територіальної громади, що свідчить про наявність законного інтересу який полягає в тому, щоб майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, не було незаконно виведено зі спадкової маси, оскільки від цього залежить подальша можливість переходу такого майна у власність територіальної громади.

16. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що спірна квартира є відумерлою спадщиною та підлягає витребуванню від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси у особі Одеської міської ради.

17. Також апеляційний суд зазначав про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами відповідача

ОСОБА_2 , як особи, яка страждає від такого втручання і яка не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб звернення до ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування збитків, а тому втручанням у право власності відповідача ОСОБА_2 не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції. Крім того, враховував, що ОСОБА_2 в судовому засіданні 26 березня 2024 року не заперечувала факту, що на момент купівлі -продажу спірної квартири їй було відомо про існування судового розгляду стосовно спірної квартири, що свідчить про виважене рішення ОСОБА_2 про купівлю спірної квартири.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Губської Х. Ю., на постанову Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі.

22. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 320/10856/18,

від 04 жовтня 2023 року у справі № 205/6482/19, від 10 січня 2024 року у справі

№ 206/2616/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, зберіглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не зберіглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А відтак, застосовуючи аналогію закону й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.

24. Отже закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем. Відтак позовні вимоги територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та передачу її позивачу задоволенню не підлягають.

25. Також зазначає, що Одеська міська рада не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, а тому у неї немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині. Таким чином, висновки апеляційного суду, що положення статті 388 ЦК України можуть бути застосовані у межах спірних правовідносин, не відповідають нормам матеріального права.

26. Вказує, що апеляційним судом не прийнято до уваги, що спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_2 , а тому такий захід втручання у право власності заявниці не відповідатиме визначеним засадам пропорційності, визначеним статтею 1 Першого протоколу.

27. З огляду на вказане вважає, що при відчуженні спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації його вартості. Тому позовні вимоги про визнання відумерлою спадщини та передачу спірної квартири у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, а також витребування вказаної квартири із володіння добросовісного набувача є неналежним способом захисту прав територіальної громади, що є самостійною підставою для відмови у позові.

28. Виходячи з доводів касаційної скарги, ОСОБА_2 оскаржує постанову апеляційного суду тільки в частині вирішення первісного позову Одеської міської ради та її зустрічного позову, тому в іншій частині (щодо вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 ) постанова апеляційного суду на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

29. У червні 2024 року Одеська міська рада подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду ухвалена на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням норм матеріального і процесуального права і доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання

ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , відсутність підстав для визнання його спадкоємцем 4 черги спадкування за законом. Також вказує, що Одеська міська рада не є власником спірного майна до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, однак в силу закону на неї покладено обов`язок по захисту прав територіальної громади, що свідчить про наявність законного інтересу, який полягає в тому, щоб майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, не було незаконно виведено зі спадкової маси, оскільки від цього залежить подальша можливість переходу такого майна у власність територіальної громади.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2016 року.

31. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, актовий запис про смерть №10853, вчинений Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

32. 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , стверджуючи, що він є спадкоємцем 4 черги, тому як з кінця 2010 року по день смерті проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, інші спадкоємці відсутні.

33. В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_4 .

34. Рішенням Київського райсуду м. Одеси від 27 квітня 2017 року вимоги ОСОБА_1 задоволено.

35. 12 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , а 13 червня 2017 року уклав з

ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого успадковану квартиру АДРЕСА_1 продав

ОСОБА_2 .

36. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року рішення Київського райсуду м. Одеса від 27 квітня 2017 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду з тих підстав, що існує спір про право.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

37. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

40. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

42. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

43. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

44. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

45. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, суд дійшов висновку, що зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

46. Як зазначалося вище, постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до касаційного суду не оскаржувалася, а тому на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не переглядається відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

47. Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

48. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

49. Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей (пункт 6.50 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

50. Відповідно до частин першої-третьої статі 1277 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

51. Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

52. У цій справі апеляційним судом установлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року рішення Київського райсуду м. Одеса від 27 квітня 2017 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду з тих підстав, що існує спір про право.

53. Крім того під час розгляду цієї справи апеляційний суд зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В., про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем - залишив без задоволення.

54. Постанова апеляційного суду в цій частині до Верховного Суду не оскаржувалася.

55. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у ОСОБА_1 не виникло права продажу спірного майна.

56. Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги Одеської міської ради, апеляційний суд не врахував наступного.

57. Відповідно до приписів статті 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

58. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

59. Відповідно до статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

60. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

61. Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин, слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право».

62. Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.

63. Як зазначалось, стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.

64. Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А відтак, застосовуючи аналогію закону, й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.

65. Закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.

66. До таких висновків, які підлягають врахуванню відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.

67. Аналогічні висновки, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження

№ 14-190цс20), зроблено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 202/8669/19 (провадження № 61-20544св21), від 15 березня 2023 року в справі № 336/665/19 (провадження № 61-13591св21), від 04 жовтня 2023 року в справі № 205/6482/19 (провадження № 61-1253св23), від 11 квітня 2024 року в справі № 756/16117/21 (провадження № 61-795св24), від 24 квітня 2024 року у справі № 569/18608/21 (провадження № 61-6420св23).

68. При цьому, Верховний Суд враховує, що в ухвалі від 03 квітня 2024 року у справі № 569/18608/21 (провадження № 14-23цс24) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що з часу прийняття нею 14 грудня 2022 року постанови у справі № 461/12525/15-ц із висновком щодо застосування статті 1280 ЦК України до правовідносин за участі територіальної громади цей висновок не застарів, а такі вади тієї постанови, які б зумовлювали потребу відступу від нього, - відсутні.

69. У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 червня 2017 року за ціною 81 000,00 грн, про що зазначено у пункті 3 цього договору.

70. Матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки

ОСОБА_2 щодо набуття спірного майна у власність і такі не встановлені судами попередніх інстанцій.

71. Таким чином, після набуття ОСОБА_2 , яка є добросовісним набувачем, у власність спадкового майна, територіальна громада має право лише на грошову компенсацію вартості цього майна, а тому позовні вимоги про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння задоволенню не підлягають.

72. Крім того, Одеська міська рада просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину.

73. Проте зазначені позовні вимоги не є належним способом захисту порушеного права Одеської міської ради, оскільки за фактичних обставин цієї справи вони не є ефективними та не призводять до його відновлення.

74. Отже висновки апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову Одеської міської ради є помилковими.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем

75. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

76. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

77. Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту як визнання добросовісним набувачем.

78. Вимога про визнання добросовісним набувачем не підлягає задоволенню, оскільки не може вважатися належним способом захисту та не призводить до відновлення порушеного права. За своєю суттю вимога про визнання добросовісним набувачем не може бути позовною вимогою, а є лише складовою, що підлягає встановленню при обґрунтуванні іншої позовної вимоги.

79. Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 19 вересня 2018 року у справі № 755/15989/15-ц (провадження

№ 61- 13510св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 523/11051/17 (провадження № 61-13925св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 645/747/16-ц (провадження № 61-5240св19).

80. З огляду на вказане зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачемне підлягає задоволенню саме з цих підстав.

81. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

82. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

83. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позову Одеської міської ради та зустрічного позову ОСОБА_2 та постановлення нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовів з мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400 412 415-419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Губської Христини Юріївни задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вирішення первісного позову Одеської міської ради та зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самосійних вимог: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна, про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, витребування майна з незаконного володіннявідмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна, про визнання добросовісним набувачем відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович